“Найкращий дизайн – найпростіший, і цим все сказано. Ми будуємо лише те, що дійсно необхідне. Саме до цього ми прагнемо, незалежно від того, скільки у нас ресурсів і свободи”, — так висловлювався архітектор Алехандро Аравена, що в 2016 році став першим чилійцем, удостоєним Прітцкерівської премії. Послухати його можна буде на цьогорічному Lviv Urban Forum. А про основні архітектурні ідеї Аравена та його знакові проєкти розповідає URBIS AIR.

Свою першу будівлю Алехандро Аравена спроєктував у 28 років – це був корпус математичного факультету Католицького університету, в якому свого часу він навчався. Через два роки після закінчення навчання чоловік заснував бюро Alejandro Aravena Architects. А з 2000 по 2005-й був запрошеним професором у Гарвардській вищій школі дизайну і також викладав у своїй альма-матер. 

Його архітектурне бюро Elemental, створене в 2000 році, спеціалізується на проєктуванні житлових будинків для сімей з низьким рівнем доходу, де основна перевага – простота та ефективність. Окрім житла, Elemental працює над будівлями університетів, шкіл, дитячими майданчиками та громадськими просторами, як правило, розташованими в бідних кварталах чилійських міст.

“Я почав займатися соціальним житлом не тому, що я добре знав про нього – з точністю до навпаки, я нічого про нього не знав і мені було дуже незручно нічого про це не знати”

Світове визнання архітектору приніс проєкт соціального житла в місті Ікіке, Чилі. Його розробили на замовлення тамтешнього уряду, і завданням було створити житловий комплекс на місці хаотичної забудови, яку мешканці незаконно займали понад 30 років, а надалі переселити їх до нових будинків. 

Оригінальність проєкту була в тому, що частину будівлі пропонували побудувати самостійно, і це дозволило скоротити витрати. 

У своєму виступі на конференції TED-виступі ще в 2017-му Аравена розповідав про завдання збудувати це житло. Він звів напів будинки, які кожна родина могла самотужки добудувати. Тобто архітектор пішов на авантюру: забезпечити основу, й дати можливість родинам створити своє житло, активізувати власний потенціал. Власне, на цьому базується одна з ідей Алехандро.

“Я не створюю будівлі своїми руками… Я не знаю всього. І мої знання – це не особисто моє творіння. Найкраще, що може трапитися з проєктом, – коли він починає жити власним життям. Я просто задаю початок, а потім, хтозна, де все закінчиться….”

Як показала практика експлуатації, рішення в Ікіке виявилося вдалим, і пізніше чилійські архітектори реалізували щось схоже в Мексиці. Так, проєкт доступного житла у Монтерреї став не менш успішним. Будівля з начетбо простою архітектурою насправді не такий проста, оскільки була обмежена жорсткими ціновими межами. У той же час проєкт повинен забезпечити можливість розширення площі у перспективі самими мешканцями і при цьому мінімізувати хаотичність цього розширення. За нього на Венеціональному архітектурному бієнале Аравена був удостоєний Срібного лева.

“Потрібно позбавлятися від всього, що не є життєво необхідним, бути дуже точним і не дозволяти собі жодних довільних рішень”

Також своєрідними візитними картками архітектора є проєкт «Сіамські вежі» та Центр інновацій на території його альма-матер, Католицького університету в Сантьяго, Чилі. 

У першому Аравена створив десятиповерховий будинок, що розділяється на дві частини, починаючи з сьомого. Він нагадує сіамських близнюків, які зливаються в одне в нижній частині тіла, а у верхній – поділяються на дві. Таке рішення дозволило архітекторам створити будинок, що візуально унікальний і схожий на вежу, але водночас місткий і міцний.  Сіамські вежі зовні не виглядають вертикальними. Починаючи з сьомого поверху, вони нахиляються в протилежні сторони. При будівництві однієї з них використали сріблястий алюміній, а для іншої – темніший. Ця різниця кольору надає будівлі особливої краси вночі.

Щодо Центру інновацій, то там архітектори прагнули створити простір з правильним освітленням й температурою повітря всередині будівлі, але цим вимогам не відповідало стандартне офісне приміщення. Так, вирішили зробити відкритий атріум, а стіни й усі конструкції винести назовні. Коли всередині є відкритий атріум, люди можуть бачити, що роблять інші у тому ж самому будинку, з’являється можливість краще контролювати світло, а стіни ззовні забезпечують уникнення прямого потрапляння сонячних променів всередину приміщення.

Додамо, що Lviv Urban Forum триватиме з 27 по 29 червня. Зокрема, Аравена виступить з лекцією про те, як архітекторам бути свого роду бунтарями та приймати виклики сьогодення, творячи радикальні зміни вже сьогодні та змінюючи життя тисяч людей по всьому світу. Радикальні проєкти Алехандро часто йдуть проти усталених і консервативних норм, і саме це робить лекцію Аравени обов’язковою для всіх, хто прагне створювати міста майбутнього вже сьогодні.

Детальніше про програму та можливість реєстрації читайте тут.

Головне фото: archdaily

Читайте також: