Історія хоч наразі і не остаточної, проте дуже важливої перемоги в житті унікального і єдиного в Україні заказника, який розташований у межах міста

Нещодавно у професійних колах з’явилася інформація, що в унікальному у межах всієї України заказнику “Торфовище Білогорща” неодноразово бачили рідкісного в наших широтах червонокнижного сірого журавля. Імовірно, птах вже загніздився. Факт появи у передмісті Львова рідкісного птаха, популяція якого в Україні різко зменшується, вже багато про що говорить. Природа в цій царині відновлюється. “Заказник повністю виконує одну зі своїх важливих функцій – зберігає біорізноманіття, зокрема і птахів, яких тут вже є понад 50 видів”, – каже орнітолог Андрій Кийко, який на замовлення управління екології досліджує цю територію.

Та найважливіше: унікальний завдяки водно-болотяним угіддям заказник, попри всі перешкоди, вдалося зберегти. Місто тут уже господарює – вивозить сміття. А ще – складає плани, що заказник міг би стати прекрасним місцем для реабілітації тих, хто постраждав від війни.  

Висушували, спробували забудувати і навіть скасовували статус “заказника”

За радянських часів унікальні водно-болотяні угіддя та торфовища було прийнято висушувати – для розвитку сільського господарства. Це знищувало екосистему, призводило до тривалих пожеж торфів з усіма наслідками для населення. Хоч із втратами, проте цей період “Торфовище Білогорща” пережило.

Кілька років тому над заказником нависла нова загроза – в обхід законодавства та всупереч здоровому глузду його територію вирішили забудувати. Працівники та депутати Рясне-Руської сільради, їхні родичі через підставні фірми гектарами роздавали землі щойно створеним гаражним кооперативам. 

Аби будівництву не заважав статус заказника, вся ця когорта ділків через суд задумала позбавити мешканців Львівської громади та всю Україну унікального заказника. В період повномасштабного вторгнення, очевидно, сподіваючись, що в такий складний для України час буде не до зелених угідь, спробували через суд скасувати статус заказника. Нечуване. Але як свідчать судові реєстри, таке справді було. Завдяки спільним зусиллям активістів, екологів, журналістів, юристів Львівської міської та обласної рад цю справу вдалося виграти і таки зберегти статус. Восьмий Апеляційний адміністративний суд відхилив апеляцію гаражних кооперативів. Як заявив начальник юридичного відділу Львівської облради Ярослав Гасяк, який у суді захищав статус заказника: “Ми готові і надалі відстоювати цю справу”.

Нині поверненням гектарів земель у комунальну власність Львівської громади займається також і прокуратура.

“Це допоможе зберегти унікальні угіддя від зазіхань та дозволить Львівській міській раді нарешті вже офіційно оформити межі заказника”, – каже директор департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Тарас Кубай.

Поки ж юридично це питання не оформлено, частково територію торфовища доглядає ДП “Скнилів-парк” – збирають та вивозять по периметру парку сміття. “У найближчий час на території заказника встановлять фотопастки, аби в такий спосіб боротися зі стихійними сміттєзвалищами унікального торфовища”, – зауважив Тарас Кубай.

Запобігає повеням, очищує воду, регулює клімат

За спостереженнями екологів, у світі водно-болотяні угіддя зникають значно швидше, ніж ліси. Хоча мають значно вищу економічну та біологічну цінність за більшість наземних екосистем. І дуже цінно, коли такий ресурс є у місті.

“Важко оцінити на сьогодні знищення фауни та флори внаслідок війни. А тут в межах Львова маємо такий розквіт. Болотне угіддя береже прісну воду і дає вологу. Це невідновлюваний ресурс, який маємо у Львові. І наш обов’язок зберегти цю територію в повному обсязі”, – каже активістка Наталя Кузьма. Вона готує колективне звернення до міського голови Андрія Садового з проханням пришвидшити стан розгляду справ, аби зберегти всю територію унікального в Україні заказника від зазіхань.

Нині в заказнику живе понад 50 видів птахів, 42 види рослин та мешкає 25 видів тварин. Косулі та лосі живуть фактично у місті.  

І науковці, і посадовці вже розуміють, що заказник може стати прекрасним місцем і для відновлення та реабілітації людей, які постраждали від наслідків війни. Місце також безцінне для пізнавальних прогулянок. Чи просто, аби побути в тиші та спокої, подихати чистим повітрям.

“Унікальна болотиста місцевість, кормова база, спокій у природі роблять своє, – каже Андрій Кийко. – Я бачив тут два види чапель. Для них торфовища – це місце для харчування. А нещодавно тут оселився рідкісний сірий журавель. Наразі дуже важливо зберегти природний ландшафт. Маємо зробити так, аби заказник став місцем загального відпочинку на природі. Тут цілком реально прокласти веломаршрути, доріжки до кладок та водних угідь”.

У контексті аномального клімату, який вже є незворотнім, це важливо. “У спеку цей заказник виконує функцію кондиціонера для мікрорайону, який поруч”, – каже Андрій Кийко.  

Також такі угіддя очищають та фільтрують воду. В контексті великої війни, коли російські війська масштабно забруднюють водойми в українських громадах. Сьогодні вже майже кожна українська річка несе у своїх водах наслідки розлитих нафтопродуктів від знищеної техніки, забруднена ракетним паливом та залишками боєприпасів.

Головне фото: Андрій Кийко

До теми: