Пані Анна найдовше серед своїх сусідів мешкає в будинку на вулиці Дмитра Вітовського, 28 – із 1959 року. Разом з родиною вона оселилась тут, коли їй було два, і памʼятає його архітектуру до дрібниць. Прабабця пані Анни мала колись у Львові похоронне бюро на вул. Вірменській, дідусь – власну кроївню біля Лялькового театру, а тато продавав колоніальні товари (що привозили з інших частин світу) у власника Бляскабалька – на місці, де нині розташований ТЦ “Роксолана”. Досі жінка піклується про те, аби зберегти автентичні елементи в будинку, де жила її сімʼя, а нині вона сама. Про те, як у домі вдалося відреставрувати історичні браму та двері-віяло, а також віднайти окремі деталі, які вважали втраченими, пані Анна розповіла URBIS AIR.

Будинок на вулиці Дмитра Вітовського, 28 розташований неподалік Цитаделі. Він побудований архітектором Леопольдом Райссом в 1935-1936 роках у стилі міжвоєнного модернізму. До слова, дату зведення та ім’я автора можна побачити в алебастрі на вході до під’їзду.

Читайте також: У центрі Львова відновили фасад історичної кам’яниці

Мешканка розповідає, що двері постійно затирали чорним кольором – накладали та накладали, наче чорне мастило. Решітки на брамі були зламані – одна мала перегородки, а інша – ні. Тільки те, якими були ручки, панні Анна не пригадує, бо була дуже маленька. Імовірно, радянські, дерев’яні з алюмінієвими кінцівками – тоді таких було багато. 

У 1997 році браму в будинку вперше відреставрували, і це зробили мешканці своїми зусиллями. 

“Ми її відчистили від чорної мазути та пофарбували. Оскільки серед нас не було фахівців, то ми й не знали, як це правильно зробити. Деревʼяні ручки для нас зробили сусіди, поламане обрамлення зняли, а де реставрувати, теж не знали. Крім того, це, мабуть, було б коштовно… Зробили таку ж раму з переділками. Так вона і стояла до початку повномасштабної війни”, – розповідає пані Анна.

Читайте також: Знакові львівські мозаїки: де їх шукати

Із часом від сонця дверне покриття почало тріскати, сама брама мали вже багато отворів від кнопок, а нижню металеву бляху, що прикриває двері, аби ті не мокли, неодноразово викрадали. Також вкрали ручки і від внутрішніх дверей.

Заявку на реставрацію історичної брами заповнив сусід пані Анни. Він також оплатив роботи, відповідно до програми співфінансування – 30 відсотків від загальної вартості робіт. Інші мешканці, продовжує вона, були переважно за цю ініціативу, лише деякі поставились нейтрально. Жінка ж за всім стежила та допомагала при нагоді – чи то підмести, чи то сміття винести, а чи підказати, як все було раніше. Вона пам’ятала більшість деталей обох брам, окрім цього, мала фото (орієнтовно 1970-1973 рр.), де біля фасадних дверей стоїть її мама. Воно також допомогло під час реставрації.

“Коли розпочалася реставрація цих дверей, ми дуже шкодували, що не збереглися оригінальні захисні ґратки на віконцях. Проте згодом, коли реставратор Олександр Савчук підключався до електрики в загальному підвалі, він побачив ті рідні ґратки. З’ясувалось, що сусід поставив їх в той підвал, що нині нам слугує як бомбосховище. За двадцять років я забула, де вони лежали…” – додає львів’янка.

Так команді фахівців вдалося відреставрувати ґратки та встановити їх на місце. Дверне полотно зовнішньої брами, що було пошкоджене та покручене від сонця, – відшліфували й заліпили отвори, де були колишні кодові замки. Потім усе покрили фарбою так, що, додає пані Анна, хто не знав, то навіть і не здогадається, що вони там були. Усі матові засклення замінили на прозорі. Зокрема, над брамою у будинку також було вікно з армованого скла, де дали натомість прозоре. Домофон вчепили на будинкову стіну з боку. 

“Пан Олександр – дуже добрий фахівець, мав гарну команду. Роботи стартували орієнтовно з кінця жовтня – початку листопада і вже 25 грудня 2022 ми мали і зовнішні, і внутрішні відреставровані брами. Їх робили паралельно. Ми спочатку не могли звикнути, що нас з вулиці видно, але потім призвичаїлись. Так само брама у нас раніше була світліша, тепер – темна, та теж звикли. Нині і тепліше, і затишніше, приємно зайти до під’їзду, зовсім інший запах там, усі знайомі дивляться та запитують, як ми це зробили. Звісно, якби не наш сусід, то ми б, мабуть, не спромоглися профінансувати, тим паче в час війни”, – зазначила пані Анна.

Стосовно внутрішніх дверей, то вони тепер зачиняються за тими, хто заходить. Старе покриття фарби там зняли, зробили декілька вставок у тих місцях, де була пошкоджена деревина, а ручки виготовили й встановили за зразком історичних аналогів. Іще мешканцям пообіцяли замок-ланцюжок, який буде фіксували рухомі двері, коли хтось захоче перенести щось важке. 

“Усе почалося колись із підпірної стінки, а закінчилось брамою, – резюмує пані Анна. – Будинок був дуже занедбаний, там нічого не реставрували. Збереглись і оригінальні перила, і оригінальні сходи у дворі. Сходи залишаються в жахливому стані, знищені від морозу та дощу, сподіваюсь, їх ми теж колись зробимо”.

Читайте також: Вітражі львівських храмів: фото, історія, локації

Додамо, що відновлення обох дверей виконали в межах міської Програми співфінансування. Вартість реставраційних робіт зовнішньої історичної брами становила близько 46 000 грн. Із цієї суми вклад учасників програми становив 13 930 грн, а решта суми – це співфінансування від міста. Реставрація зовнішньої брами обійшлась у приблизно 38 тисяч грн, із якої місто оплатило майже 26 654 грн, а іншу частину – мешканці.

Програму співфінансування реставрації історичних дверей та брам ЛКП “Бюро спадщини” реалізує у Львові із 2018 року. Відповідно до неї, 70% вартості робіт оплачує міська рада, а 30% – мешканці. Торік у Львові реставрували 22 історичні брами. Детальніше про програму можна дізнатися тут.

Усі фото: ЛКП “Бюро спадщини”