У Львові нараховують близько сотні архітектурних об’єктів з мозаїками різного типу. Серед них є і маловідомі або такі, що закриті від очей пересічного мешканця. Старша викладачка кафедри архітектури та реставрації Національного університету “Львівська політехніка” Наталія Піддубна, яка досліджує львівські мозаїки, розповіла URBIS AIR про низку знакових для міста творів, де вони розміщені та як їх можна захистити.

Вірменський собор

У церкві Успіння св. Богородиці, що на вулиці Вірменській у Львові, є велика оригінальна іконографічна композиція “Свята Трійця” в куполі трансепту. Чотири жіночі фігури як символічне зображення чеснот – у сферичних парусах. У пружних арках та барабані – мозаїчні орнаменти з птицями. Вони виконані на арках східної частини храму. Також на підпірних колонах – по чотири мозаїчні вставки з одного боку у вигляді темно-синіх хрестів на золотому тлі. Загалом – 21 мозаїчна композиція.

“Це дуже відомий та навіть культовий об’єкт, але мало хто знає, що там є стільки італійської якості мозаїк. Багато з композицій привезено саме звідти, виконано в тамтешній майстерні і вже тут змонтовано. Щоправда, мозаїка дещо прихована від глядача, бо розташована у вівтарній частині, куди, як правило, не пускають людей. Приміром, головна композиція в куполі “Свята Трійця” недоступна для огляду прихожанам”, – розповідає Наталія Піддубна. 

У куполі західної частини храму – розпис-імітація мозаїки із зображенням Христа та агнця (1910 рік, автор проєкту Король Зиндрам Маскковський, а художник Антоні Тух з Кракова). Композиція наслідує мозаїки з VI століття в церквах Равенни Сан-Вітале та Сан-Аполлінаре в Класі.

Храм Покрови пресвятої Богородиці

Архітектором будівлі храму був поляк Тадеуш Обмінський. Саме він також запропонував створити там мозаїку – Остробрамську ікону Божої Матері в охристій квітковій сукні, короновану двома коронами. Вона розміщена на темному тлі з золотим німбом у вигляді променів. У Богородиці схилений набік лик і схрещені руки. 

У часи Другої світової війни мозаїка була пошкоджена, мала втрати, що заповнили спершу розчином. У 2014 році її відреставрував художник Сергій Радкевич та доповнив ці втрати. 

Читайте також: Вітражі львівських храмів: фото, історія, локації

“Дуже часто архітектори вже планували заповнення інтер’єрів та екстер’єрів і мозаїки були суттєвим елементом загальної композиції, а не просто служили декоративним панно”, – зауважує дослідниця.

Будинок на вулиці Івана Григоровича, 5

Мозаїку також викладали в житлових будинках, і у Львові таких прикладів, як-от на вулиці Івана Григоровича, є близько десяти. Йдеться про мозаїчну вставку, розміщену в інтер’єрі на сходовому майданчику першого поверху, на підлозі, що у поєднанні з технікою терацо слугує акцентом сходового маршу. Усередині викладено натуральним каменем.

Зокрема, цій кам’яниці дослідниця пропонувала присвоїти статус пам’ятки, проте ні об’єкт не є ні пам’яткою архітектури, ні мозаїка не визнана пам’яткою мистецтва. 

“Важливо розуміти, що коли мозаїка розташована в архітектурі, у будинку, що є пам’яткою, то вона частково захищена тим статусом. Якщо ж об’єкт не є пам’яткою або не дотягує до цього, але там є цінна мозаїка, то вона може бути захищена окремими статусом – пам’ятки монументального мистецтва. Пам’яток з окремим захистом у Львові, на жаль, не маємо, лише деякі захищені статусом пам’ятки архітектури”, – розʼяснює Наталія Піддубна.  

Львівський державний палац естетичного виховання молоді

У центрі композиції – дитина, що шукає свій шлях у мистецтві, а довкола неї зображені дорослі, які представляють різні галузі мистецтва, як-от танці, музика, архітектура, театр, література. Власне, ті гуртки, заняття з яких проходили чи проходять у палаці. Постаті зображені на складному геометрично орнаментальному динамічному тлі з акцентом на центр композиції. 

“Наживо тут видно чудову колористику. А парадності додає сходова клітка та композиція, що пов’язана з функцією самої архітектури, адже це заклад для дітей і там проводять різноманітні гуртки. Функція зберігається з часів будівництва палацу і досі актуальна. До того ж цей мозаїчний твір доволі масштабний – 38 метрів квадратних”, – каже дослідниця. 

До теми: Хто і коли відновить мозаїку на вул. Володимира Великого

Технічний коледж Національного університету “Львівська політехніка”

На фасаді можна розгледіти орнаментальну композицію “Квітка електроніки”, 1987 рік, а в інтер’єрі – “Дилему пізнання”, 1990 року. Це – унікальна, за словами науковиці, мозаїчна група творів, що розміщені на металевих решітках та утворюють перегородку в інтер’єрі.

“Такого типу роботи не траплялись мені раніше ніде – ні в Україні, ні за кордоном”, – каже Наталія Піддубна.

Композиція складається з великої кількості мозаїчних фрагментів, пов’язаних композиційно в один твір. 

Також є настінна мозаїка – “Зоряний кінь електроніки”, 1989 рік, де зображені кінь, як символ енергії і жінка з дитиною, що символізують Україну.

Мозаїчний твір на фасаді будинку на вул. Володимира Великого

Знакова для міста композиція автора Володимира Патика – панорама Львова. Вона розміщена на головному фасаді будівлі на рівні другого поверху над входом та повертає на бічний фасад. 

Панно з геометричним характером рисунка ілюструє будівництво міста Лева. Там зображено будівельні крани, а також будинки, серед яких можна розпізнати львівські памʼятки минулих століть. У композиції домінує червоний колір серед зеленого, білого, сірого, вохри та коричневого. 

Мозаїка в трамвайному депо

Сюжет композиції ілюструє еволюцію трамвая у Львові – від кінного до сучасного, електрифікованого на тлі будівель міста, серед будинків, дерев та квітів. У творі багато зеленого і червоного кольорів.  

“Довідатися, хто автор мозаїки, не вдалося, хоча я багато розпитувала під час дослідження, але ніхто не знав. Загалом її складно розглянути перехожим, мешканцям, бо вона закрита від людей. Розташована у комплексі трамвайного депо на вул. Промисловій. Проте і там її закривають від огляду висаджені кипариси”, – зазначає науковиця.

Усі фото надала Наталія Піддубна