За останні кілька років на архітектурних конкурсах у Львові обирали проєкти мистецької школи, стрілецького тиру та стрільбища, школи, реабілітаційного центру і навіть реконструкції вулиці. Нещодавно, зокрема, стали відомі результати конкурсу на створення громадського простору з памʼятником Коновальцю – і це викликало бурхливу дискусію серед містян. То чому місто так активно використовує практику архітектурних конкурсів, чим особливо пишається та чому буде, попри гостру реакцію людей, продовжувати в тому ж напрямку, URBIS AIR розпитав у головного архітектора Львова Антона Коломєйцева. 

Перший млинець не нанівець 

Активно архітектурні конкурси у Львові почали проводити ще з 2015-го. До цього були також конкурси на облаштування простору Синагог на вулиці Староєврейській та щодо розвитку Сихівського району, коли місто лише формувало культуру їхнього проведення. На думку Антона Коломєйцева, простір Синагог можна вважати одним із найуспішніших на той час у межах України. Проводили його Центр міської історії та GIZ за сприяння міжнародних фондів, а переміг – німецький архітектор Франц Решке. 

Зрештою, простір відкрили у вересні 2016-го, а через два роки номінували на премію американського архітектурного видання “ArсhDaily” як найкращий архітектурний проєкт.

У чому перевага конкурсів

По-перше, архітектурні конкурси показують реальну ширину можливих підходів до того чи іншого обʼєкта. Так вважає головний архітектор і додає, що не завжди навіть дуже досвідчені команди знаходять всі формати та потенційні підходи. 

“Дуже часто одна з двадцяти команд продемонструє нестандартний погляд на те, як цей об’єкт буде функціонувати або як він може взаємодіяти з контекстом, і це дуже цінно. Не кожного конкурсу, але часто такі моменти теж є – і для мене це свідчить про неймовірний успіх, коли бачимо за якістю рішення, на які навіть не сподівались”, – пояснює Антон Коломєйцев. 

Також ще однією перевагою він називає плюралізм підходів та конкуренцію архітекторів за ту ж якість.

Третій момент – відкриття нових талантів. Часто участь беруть уже злагоджені команди та студії. Але також на конкурсі про себе можуть заявити новачки, показавши якість проєктування, чи учасники з інших міст, посиливши місцеву архітектурні сцену, або інших країн. 

“Дуже часто вибір журі затягується до третьої ночі або триває кілька днів. Ми виставляємо кілька критеріїв (архітектурно-планувальний, містобудівний, ціновий, контекстуальний), архітектори змагаються, і потрібно обрати найкраще рішення”, – додає посадовець.

Про громадський простір і памʼятник Коновальцю, нестандартні концепції і дискусії

На початку квітня 2024 року у Львові відбувся конкурс на найкращу проєктну пропозицію громадського простору з памʼятником Євгенові Коновальцю. Перемогу здобула львівська команда під керівництвом архітектора Дмитра Сорокевича, яка запропонувала встановити монумент у вигляді металевої зброярні з цитатою засновника ОУН. Після цього львівʼяни зреагували по-різному, але однаково бурхливо. Зокрема на те, що простір не матиме традиційного монумента державному діячеві.

Головний архітектор зауважує, що попереду ще доопрацювання проєкту, а лише потім будівництво. Сам образ Коновальця теж буде потрібен – чи це бюст, чи нанесене зображення в контексті зброярні – вирішуватимуть автори, враховуючи рекомендації.

“Може, рішення не для всіх було очікуваним, та ми вже маємо багато зразків класичних підходів до пам’яті про особистість. І, на думку журі, що складалося з дуже різних людей з різним бекграундом та водночас підтримало проєкт одноголосно, саме проєкт-переможець максимально промовляє до філософії, до вчення Коновальця. Його позиція, енергія метафорично передані в цій відкритій зброярні. Попереду ще великий процес із рекомендаціями від того ж журі внести низку моментів та безпосередній образ Євгена Коновальця. Він потрібен, окрім цієї метафори, що є важливим, центральним елементом. Сподіваємось, що в процесі проєктування ми зробимо памʼятник ще ближчим для представників громади міста”, – пояснив Антон Коломєйцев.

Він також зазначив, що дуже часто архітектуру сприймають неочікувано: 

“Ми, наприклад, зробили конкурс на найкращу проєктну пропозицію школи мистецтв – дуже мінімалістичну, яка взаємодіє з ландшафтом, а хтось каже, що вона схожа на монастир чи каплицю. Тоді ми зробили конкурс на каплицю на Янівському цвинтарі, на що нам відповіли: це схоже на крематорій. Тоді ми обрали найкращий проєкт крематорію, а його порівнювали з тюрмою. Зрештою, зробили конкурс на тюрму, після якого мешканці сказали, що це наче елітний житловий будинок… Коли ми говоримо про конкурси, про пошук рішень, то йдемо на те, щоби створювати унікальні речі, які будуть пам’ятками ХХІ століття, а не просто ще одним стандартом. Вони мають переосмислювати функціональний тип будівель. Та ж сама  тюрма – це місце, де люди мають змінюватися, що плекає людське в людині та сприє тому, щоби вона стала в житті на правильний шлях. Архітектура має відповідати саме такому вектору. Через війну навряд чи цей проєкт швидко реалізується, але сподіваємось, що після перемоги до цього дійде”.

Про знакові проєкти для Львова

Щодо інших важливих обʼєктів для міста, проєкти яких обирали на архітектурних конкурсах, посадовець виокремлює мистецьку школу на Личаківській, 105. Тоді у 2020-му він зауважував, що серед всіх запропонованих варіантів будівля переможців пропонує активне використання генплану з різними функціональними зонами, з тим, щоби територія цієї школи стала центром для спільнот, які живуть навколо. Проєкт-переможець передбачав також створення нової міської площі, де було б комфортно не лише для учнів та мешканців навколишньої забудови, а й для того, аби проводити фестивалі, перфоманси тощо. 

Ще один проєкт – школа на Під Голоско, будівництво якої вже стартує. Посадовець підкреслює, що комерційні замовники звертають увагу на успіх конкурсних справ загалом і є кілька ухвал та рішень виконкому про необхідність конкурсів на окремих ділянках. Також є випадки, коли приватні забудовники, підприємці самостійно звертаються до міськради, ініціюють їхнє проведення. 

Великим здобутком, на думку головного архітектора, став Меморіал памʼяті Героїв Небесної Сотні. 

“Це важливе місце для всіх львів’ян, куди вони приходять та можуть замислитися про жертву, про минуле. Він ніби щоразу налаштовує наші думки в певний спосіб… Як на мене, це добре вдалося архітекторам. Із одного боку, прекрасний вигляд на місто, а з іншого – портрети героїв та дуже деліканто написані слова родичів, друзів. Ми бачимо, наскільки меморіал з кортенівської сталі, бетону, сучасних елементів може відповідати різним групам людей і наскільки він може бути гнучким, зважаючи на сенси”, – додав посадовець. 

Резюмуючи, Антон Коломєйцев каже, що у Львові, зрештою, сформувалася культура проведення архітектурних конкурсів. Для цього працюють окремі компанії, що займаються організацією та модерацією цих заходів: “Це дуже специфічна робота. Насправді, в кожній країні є офіси, які власне присвячують роботу саме цій тематиці – проведенню конкурсів. І те, що така культура є в нас, дуже позитивно”. 

Головне фото: Urbis Air

До теми: