Андрій Лесюк: “Наше основне завдання – не збрехати”
У Львові завершують роботи з проєктування двох надважливих для міста та його мешканців архітектурних проєктів – це зруйнований російською атакою музей Шухевича та будівництво школи і садка в одному з найбільш заселених мікрорайонів міста Під Голоском. Щодо обох проєктів місто проводило архітектурні конкурси. І в обох виграла команда львівського архітектурного бюро Guess Line Architects. На якій стадії проєктування музей та школа із садком, чим керуються та на що зважають архітектори у своїй роботі – про це URBIS AIR поговорив зі співзасновником бюро Андрієм Лесюком.
Музей-меморіал Романа Шухевича
1 січня 2024 року росіяни поцілили шахедами у Львові у музей Головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Тут він жив та був вбитий у 1950 році. Вже наприкінці лютого міська влада Львова вирішує відновити музей – і оголошує архітектурний конкурс на пошук найкращого проєктного рішення відновлення музею, а також розвитку прилеглої території із формуванням нового рекреаційно-меморіального простору імені Романа Шухевича. І вже на початку літа журі визначилось із переможцем.
– Ваша команда працювала над створенням першого і досі єдиного в Україні Меморіалу Героям Небесної Сотні у Львові. До речі, також під вигуки “не на часі”. Робота з відновлення музею – це перший ваш досвід?
– Усі проєкти, за які ми беремося, – це наш перший досвід. Щодо відновлення музею – ще й дуже пізнавальний. Скажу чесно, ми досі відкриваємо для себе багато до цього не відомої нам інформації про великого українця, який боровся за незалежність і свободу нашої держави. Певен, що після знищення російськими шахедами музею львів’яни також багато дізналися нової інформації про генерала-хорунжого УПА. Тому це десь відповідь на закиди, чому такі речі треба робити навіть під час війни.
Мова ж не лише про музей, а й про меморіал. Я свідомо кажу це слово “меморіал”, бо саме у знищеному шахедами музеї росіяни свого часу вбили і самого Романа Шухевича. Останні роки він жив у цій садибі на околиці лісу. Зважаючи на переслідування в ті часи свідомих українців, а надто таких, як Роман Шухевич, таке сусідство з лісом було дуже логічним і раціональним. До речі, це й пояснює, чому у Львові музей Романові Шухевичу був на околиці міста, у малій садибі, а не десь у центрі. Це живе місце пам’яті, яке 1 січня 2024 року росіяни знову спробували знищити. Тож наше завдання значно складніше, ніж просто відновити музей. Основний принцип, яким ми керувалися під час проєктування цього меморіалу, є повага.
– Це буде щось кардинально нове, чи будете поєднуватимете минуле та сучасне?
– Наше основне завдання – не збрехати наступним поколінням. Коректно відновити будівлю музею, не створюючи фальшивих елементів, і при цьому максимально використати фактури і матеріали зруйнованої вілли. Зберегти правдиві історичні елементи. Такими є, до прикладу, сходи, якими ходив Шухевич, на яких він прийняв останній бій і які вціліли після обстрілу 2024 року. Ми їх законсервували. І ними розпочинатиметься вхід у простір музею-меморіалу.
Вони доповнюватимуться ще одними. Ними відвідувачі підніматимуться на другий поверх музею, де безпосередньо проживав генерал-хорунжий. Максимально коректно, фрагментами відтворимо його кімнату, шлях від кімнати до криївки. Для цього використаємо природні матеріали, характерні для того часу. Криївка буде на тому місці, де й була за життя Романа Шухевича. Фортепіано та вцілілі речі командира, як правдиві елементи, також експонуємо.
Над укриттям буде приміщення-клас, який можна використовувати для різних заходів та цікавих подій. Він буде оздоблений сучасною акустичною системою, яка наповнить простір емоціями. Групи звукових систем будуть розташовані також у різних частинах музейного простору, зокрема й у криївці. Ми хочемо створити відчуття максимального занурення в контекст: передати дихання та биття серця людини, що там ховається. Це допоможе показати її емоційний стан, можна буде почути звуки кроків солдатів, які шукають тих, хто переховується.
Ми хочемо показати, як цю будівлю зруйнував той самий ворог тільки через роки. Але зробити це делікатно, щоб це було зрозуміло, не перетворюючи простір на руїну.
Також біля сходів до криївки буде облаштовано автоматизований розкладний підйомник, який допомагатиме повністю ознайомитися з простором і людям, що пересуваються на колісних кріслах. Це зробить споруду доступною для всіх.
– На якому етапі робота над цим проєктом?
– Наразі проєкт з відновлення проходить обговорення на робочих групах у міській раді за участі працівників Львівського історичного музею та родини Романа Шухевича. Ми вивчаємо інформацію, враховуємо побажання і станом на зараз вже розроблено понад 50% роботи. Попередньо плануємо впоратися з уже врахованими правками десь після нового року.
– Окрім музею-меморіалу, це буде ще й укриття для людей, які живуть поблизу?
– Музей-меморіал, який ми маємо відновити, був історичною пам’яткою. Тож об’єкт належить до найвищих за рівнем складності, тобто СС 3. А згідно з українськими будівельними нормами, такі об’єкти повинні мати укриття з протирадіаційним захистом. Важливо, що поблизу музею є житлова забудова. Тож укриття тут буде дуже доцільним. Окрім всього, що має бути у стандартному укритті, згідно із сучасними вимогами, також тут буде підсилене перекриття, необхідний рівень захисту стін та дверей. Усе це максимально мінімізуватиме можливу небезпеку, зокрема і радіаційну.
Комунальна школа та дитячий садочок на Під Голоском
– Ще один важливий для Львова проєкт, над яким ви зараз працюєте, – це школа та садочок у районі Під Голоском. Зізнайтеся, чи вдалося втілити в цьому проєкті школу, про яку мріяли у дитинстві?
– Проєктування школи у Львові стало одним з наших улюблених проєктів. У нас молода команда. І, по суті, цю школу і садок проєктували люди, які в душі ще діти. Це, звісно, жарт. Але на той час нашим проєктантам було десь по 23 роки. А для архітекторів це дуже молодий вік. Проте така вікова особливість нам лише допомагала. В межах розумного і раціонального ми передали в цьому проєкті наші дитячі мрії. Вважаємо, що нам вдалося створити цікаві й нестандартні простори.
– У радянські часи школи будували у формі літер Н, П, С. Це були величезні неекономні приміщення з довгими і часто нераціональними коридорами. Якою буде ця школа?
– Наша команда добре пам’ятає, що не подобалося, а подекуди було навіть небезпечно у школах, де вчилися ми. Це були радянські будівлі, які, на жаль, досі є, з довжелезними абсолютно нераціональними коридорами. За європейськими нормами – це викидання коштів на вітер. Забиті наглухо вікна, які важко відчинити для провітрювання класу. Або ж навпаки – коли з вікна можна викинути портфель, а з першого поверху ще й самому вискочити. Уся ця шкільна радянська архітектура не спонукали до комунікації. Хоча переконаний, що саме це є важливою частиною шкільного життя та соціалізації дітей.
Нашу школу ми проєктували в такий спосіб, аби в ній було безпечно, цікаво не лише вчитися, а й перебувати у шкільних просторах. А споруда, щоб була максимально функціональною. Тому замість довгих коридорів буде багато різноманітних просторів для дітей різних вікових категорій та вподобань: хто любить бути в групках чи навпаки – захоче усамітнитися. Такі коридори-простори матимуть світлові кишені й будуть добре освітлені.
Вхід в школу – через скляний хол. Звідти буде видно прозорий кабінет директора. На першому поверсі буде приміщення охорони та гардероб. Поруч – актова зала, яка доєднується до спортивного блоку. Тож коли в актовій залі чи в спортивному блоці відбуватимуться заходи, буде зручно залишити верхній одяг в гардеробі.
Школа буде поділена на кілька зон. Навчальну – це класи, простора світла їдальня, сучасна бібліотека, додаткові технічні приміщення, призначені для навчання, актова зала. Всі шкільні простори максимально орієнтовані на дитину.
Буде спортивний блок з басейном і зона для гуртків та різних шкільних заходів – майстер-класів тощо з окремим входом. Ці блоки працюватимуть цілий рік у позашкільний час та в період канікул. Для густонаселеного мікрорайону це може стати своєрідним молодіжним центром з різними секціями, гуртками та великим басейном, якого, до речі, в тому мікрорайоні немає.
Шкільну панораму гармонійно доповнить парк.
Біля школи буде також і садочок з ігровими зонами надворі. Усі ці простори будуть дуже різноманітні – від спокійних до суперактивних та функціональних. Частина – матиме затінення. Оскільки малі діти не можуть довго перебувати на сонці. І, звичайно ж, делікатну огорожу для безпеки.
Ми використовуємо пожежостійкі матеріали, залізобетонний каркас з додатковим покриттям. І для школи, і для садочка будуть окремі два укриття з повноцінним захистом. Також будуть додаткові тунелі, аби в вразі чого діти могли вибратися з укриття.
За державними будівельними нормами, школа розрахована на 450 осіб. Проте тут може поміститися до 1000 учнів.
– Чи можна вже говорити про дати будівництва цього комунального навчального закладу в місті?
– Проєкт саме проходить державну експертизу. Допрацьовуємо зауваження. Залишилися дрібні питання. Мова про об’єкт з найвищим рівнем складності, тож питанням безпеки відведено особливе місце.
Забудовники, які будуватимуть школу та садочок, вже забивали палі, інженери проводили тестування. Тож після експертизи розпочинаємо будівництво. Цілком імовірно, що роботи розпочнуться, як і було заплановано, вже в першому кварталі 2025 року.
Читайте також: