Свіжовикошену траву нині можна побачити чи не на кожному подвірʼї між львівськими багатоповерхівками. Мешканці часто сперечаються на цю тему, дискутують, чи потрібно косити, наскільки низько тощо. URBIS AIR вирішив розпитати екологиню, співзасновницю та координаторку проєктів ГО “Плато” Анжеліку Зозулю про недоліки низького скошування та доцільність відмови від нього, а також про те, чи зможе покращити ситуацію новий порядок догляду за зеленими насадженнями, який нещодавно затвердили у Львівській громаді.

Низьке скошування: комусь пасує, а чомусь і загрожує

“Низьке та часте викошування – це обов’язкові процедури для догляду за так званими партерними газонами – ідеально рівними, з ідеально зеленим покривом, що підкреслюють красу архітектури чи облаштовані для пікніка, наче з обкладинки модного журналу. Але такі газони потребують поливу, удобрення, аерації (збагачення повітрям) та іншого обслуговування, що робить їхнє утримання дорогим і непрактичним”, – розповідає Анжеліка Зозуля.

А газони суто заради естетики – точно не варіант для українських громад.

Через низьке скошування пошкоджується травʼяний покрив, а рослини втрачають здатність очищувати повітря, поглинати дощову воду, а ще – пом’якшувати шумове забруднення та підтримувати цілі екосистеми. Ціна такого викошування не мала, якщо згадати, скільки сюди входить ресурсів у вигляді оплачених людиногодин, роботи техніки, її живлення. До того ж часто йдеться про інструмент, що працює на викопному паливі, а отже, погіршує якість повітря та створює додатковий шум. 

“Тобто, – підсумовує експертка, – бажання мати “ідеальні” газони призводить до нерозумного використання природного потенціалу. А головний парадокс полягає у тому, що від частого і низького викошування ідеальними та партерними більшість газонів не стає. Саме тому громади повинні визначитися, де справді потрібен партерний газон, а де треба змінити пріоритети та дати змогу місцевим видам рослин рости й робити наше перебування у міському просторі більш комфортним. І, зрештою, адаптованим до наслідків кліматичної зміни”.

Про відмову від скошування: так чи все-таки ні

Відмовлятися від скошування, за словами співзасновниці ГО “Плато”, не треба, а от скоротити кількість покосів – варто. Каже, важливо, щоб “чорно-білих” рішень у довкіллєвому менеджменті було якомога менше. Адже місто не виграє ані від цілковитої відмови від викошування, ані від фанатично частого бриття газонів. Потрібні аргументовані та збалансовані рішення. А такі рішення слід ухвалювати, спираючись на попередні дослідження. Мова про те, що передовсім варто зробити інвентаризацію газонів, з’ясувати їхні площі, класифікувати їхні ролі, вивчити потенціал з погляду природної цінності. 

“Якщо відштовхуватися від нормативно-правового поля, то газон – це штучно створене дернове покриття. Потрібно встановити відсоток газонів, які були штучно створені. Щоб зробити все це, потрібні кваліфіковані фахівці, вільний час, а в ідеалі – можливість документувати з використанням діджитал-технологій, – каже фахівчиня. – Погодьтеся, чудово було б мати змогу в два кліки зупинити заплановане у районі викошування через аномальну спеку або, обравши кілька фільтрів, отримати від системи інформацію про те, які газони потребують ремонту на наступний рік.

Саме тому, коли торік у листопаді з’явилась новина про те, що у Львові не будуть косити газони, ми оперативно скерували звернення із тим, щоб не допустити тут маніпуляцій. Вважаємо, що найгірший сценарій – коли кратність викошування визначається, виходячи із фінансових ресурсів громади: є кошти на 14 чи 18 покосів – косимо, немає коштів – не косимо”. 

Новий догляд за озелененням: про що це

На початку травня виконавчий комітет погодив новий порядок догляду за зеленими насадженнями у Львівській громаді. За цими правилами, у місті з квітня до жовтня мають проводити значно менше покосів трави, відповідно до потреб. Окремо там прописали догляд за міськими квітниками та живоплотами, а також зменшення кількості однорічних рослин на противагу багаторічним. 

На думку експертів із ГО “Плато”, сама поява такого документа – вже позитив. З одного боку, Львів вкотре стає прикладом для наслідування, переймаючи вдалий закордонний досвід. З іншого – така деталізація норм утриманням зелених насаджень на місцевому рівні – єдиний правильний вектор руху для громад хоча б тому, що нормативно-правова база на рівні держави має чимало недосконалостей.

“Водночас, щоб давати ґрунтовніші оцінки, потрібно витримати паузу та побачити, наскільки успішним та послідовним буде виконання цих норм”, – зазначає Анжеліка Зозуля. 

Природоорієнтовані рішення: чому Львів відстає та чим може пишатися

Анжеліка Зозуля називає два ключові виклики в управлінні зеленими насадженнями. По-перше, внаслідок реформи децентралізації замість Львова утворилася вдвічі більша за площею Львівська громада. По-друге, звісно, повномасштабне вторгнення РФ фактично витіснило екологічні питання з порядку денного громади. 

“Впроваджувати комплексні заходи з адаптації Львова до наслідків кліматичної зміни із використанням природоорієнтованих рішень або реалізовувати амбітні просвітницькі кампанії серед населення в умовах відсутності бюджету розвитку вкрай складно. Власне, у цій частині Львів істотно відстає від міст ЄС, що мають абсолютно інші кадрові та фінансові можливості впроваджувати заходи, передбачені Європейським зеленим курсом”, – зазначає експертка.

У той же час, продовжує Анжеліка Зозуля, сукупність викликів спонукала профільний структурний підрозділ Львівської міської ради – управління екології та природних ресурсів – бути більш відкритим до співпраць. Так, на регулярній основі проводять акції “Подаруй місту дерево”, розвивається простір міського садівництва та городництва “Розсадник” у парку “Залізна вода”, працює профільна громадська рада, розбудовується низка “зелених” співпраць із благодійниками. Позитивно експерти ГО “Плато” оцінюють і роботу команди міських садівників, завдяки яким зелені насадження перебувають під фаховим наглядом, на постійній основі проводять просвітницьку роботу з населенням:

“Нам також імпонує диверсифікований підхід, за якого увага приділяється різним компонентам зелених насаджень, наприклад, газонам. Хоча також є розуміння, що в умовах війни основним каталізатором змін у поводженні з трав’яним покривом є економія бюджетних коштів. А тому купа запитань: чи матиме газонна реформа продовження? Чи вдасться змінити підходи до викошування на територіях, балансоутримувачами яких не є місто? Чи має Львів намір побороти проблему пошкодження трав’яного покриву внаслідок стихійного паркування? Чи планують з часом доповнювати згаданий порядок догляду за зеленими насадженнями? Відповіді на ці запитання залежать зокрема й від того, наскільки потужним буде запит мешканців громади захищати зелені цінності”. 

До теми: