“Земля-матінка захистить”, – вважали наші і не лише предки. Тож… ішли під землю, аби зберегти себе та майно. У час війни з росією, кінця якій досі не видно, варто ще раз поглянути на “підземний стиль життя” ретельніше.

Харків – школа під землею. Наразі перша

Першу в Україні підземну школу збудували в Харкові. Про це ще навесні повідомив міський голова Ігор Терехов. Школу облаштували за найвищими стандартами безпеки, запевнив очільник Харкова. Вона має 20 класних кімнат і розрахована на 900 учнів, що навчатимуться у дві зміни. Зокрема, упродовж навчального року в школі навчатиметься вже 600 дітей.

Зважаючи на близькість Харкова до росії та на постійні обстріли з ворожого боку, можна припустити, що такі підземні навчальні заклади будуть ще з’являтися. Мабуть, і не лише в Харкові: інші українські міста так само потерпають від російських ракет і боєприпасів. Зберегти життя дітей можна цілком у захищених спорудах. Зрештою, навчання в укриттях, куди, на жаль, вимушені чи не щодня спускатися українські школярі, уже стало майже нормою…

Україна створила секретну мережу підземних збройових заводів, – El Mundo (УНІАН)

Так само під землю мусять іти й українські виробники зброї. Україна збудувала засекречену мережу підземних заводів саме для цієї мети, пише іспанська газета El Mundo. Джерела видання стверджують, що українські заводи продовжують виробляти боєприпаси та бронетехніку, але зараз їх перемістили під землю через масштабні руйнування в перші дні війни. Деякі заводи повністю під землею, інші просто закамуфльовані: приховані “величезними декораціями”.

Історія підземна й давня

Людство спускалося під землю не раз і не два через загрози. Археологи виявили найбільше підземне місто у світі в Туреччині. В окрузі Мідьят, у південно-східній провінції Мардін, знайшли печеру, яка є лише початком тунелю з безлічі проходів, повідомив туристичний портал DIP. Ті “дороги” ведуть до комплексу із колодязів, приміщень та місць відправлення культу. Дивовижно, адже всі вони збудовані у другому та третьому столітті нашої ери. Гані Таркан, директор музею в Мардіні, який керує розкопками, розповів, для чого тодішні люди полізли у землю. Спочатку комплекс був побудований як укриття або місце для втечі.

Подібні підземні міста знайшли на території всієї Туреччини. У Каппадокії у східній Анатолії, нині центральної Туреччини, є близько 200 стародавніх поселень, висічених у м’яких вулканічних породах регіону в VІІ та VІІІ століттях. Історики вважають, що спочатку ці печери були притулком у регіоні від іноземних загарбників, а в XIV столітті використовувалися як притулки для християнських меншин, що ховалися від окупаційних османських військ. Повністю занедбані міста були лише 1923 року, після закінчення греко-турецьких війн. Вони були знову відкриті випадково в 1963 році, коли чоловік виявив потайну кімнату за стіною свого будинку.

Найвідоміше підземне місто Каппадокії – багатоповерховий комплекс Дерінкую, побудований між 780 і 1180 роками нашої ери. Він на глибині 60 метрів під землею і може вмістити приблизно 20 тисяч людей, а також худобу. Винні льохи, стайні, каплиці та релігійна школа були виявлені серед тунелів, що з’єднують Дерінкую з іншими подібними поселеннями. Проте нещодавно відкрите місто Мідьят випереджає Дерінкую. Тут могли жити від 60 000 до 70 000 людей!

Підземель чимало є не тільки поблизу нас, у Європі. Під канадським Монреалем розташоване ще одне повноцінне місто. Мало того, що тут є магазини, школи і кінотеатри – тут ще й живуть у добре облаштованих багатоквартирних будинках, пише Vogue. Наприклад, під центральною вулицею Монреаля зараз тривають… заняття в школі. Ну цілком тобі, як у Харкові.

Україна підземна

Здавна наші землі вабили чужинців. А тому і в нас під ногами – чимало закопаних секретів. Візьмімо серце України – Черкащину. Сім канівських круч – та особливі історії є у Пилипенкової та Дніпрової, пише видання “Дзвін”. Першу за радянських часів ретельно дослідили археологи та, розкопавши близько трьох тисяч квадратних метрів породи, з-поміж інших старожитностей назбирали дві тисячі уламків античних амфор, датованих І століттям нової ери. Виходить, що поселенці-гендлярі зарубинецької культури жили тут щонайменше за тисячу років до заснування Канева, якому відтак “усього-на-всього” 938 літ.

У іншої гори, Дніпрової, історія буквально глибша. Це – багатовіковий центр міста, а тому масштабні археологічні дослідження тут ніколи не проводилися. Коли ж за радянських часів на одній з магістральних вулиць обвалилася частина дитсадка, усе списали на дію ґрунтових вод. Дірку залатали. Та це просідання поклало початок цілій низці подібних, що й донині тривають у радіусі кількох сотень метрів довкола Успенського собору. Власне Успенським він став аж 1844 року, а до цього був церквою Святого Георгія, закладеною ще 1144 року. Напевно, відтоді там і копали. Позаяк у княжі часи єдиним порятунком від кочівників для місцевого люду слугували катакомби. Тож легенда про чотири підземні ходи від собору виявилася напрочуд реальною. Інша велетенська штольня пролягає під міським парком Канева, де раніше стояв замок.

Ймовірно, що чимало підземних ходів під Каневом є справою рук козаків. Ще на початку ХVІ століття тут старостував Остафій Дашкович, пізніше – Байда Вишневецький, на Чернечій горі були поховані Яків Шах і Самійло Кішка. Пам’ятаючи про поширену практику козацьких схронів та підземних потайників, стане зрозумілим, чому підземелля Канева та околиць кількаярусні: верхні – на глибині трьох-чотирьох метрів, нижні – десяти або й більше. Одне слово, надра цього міста обживалися упродовж щонайменше п’яти віків, і одному Богові відомо – як глибоко, настільки ретельно та що вони приховують.

Підземні німці в землях України

Чи не найвідоміша підземна будівля німців у часі Другої світової війни – ставка Гітлера “Вервольф” (Werwolf — вовкулака). Збудована таємно за 8 км на північ від Вінниці. Саме звідти керували військовими діями на Східному фронті. Фюрер тут бував щонайменше тричі: 156 днів загалом, за свідченнями його біографів, у жодній з інших ставок не просидів так довго. Ззовні це був дерев’яний будинок. А під землею — три залізобетонні бомбосховища. Товщина стін становила 2,5 м, перекриття — 4,5 м. У деяких джерелах зазначається, що підземна частина Ставки сягала шести, семи і навіть… восьми поверхів. Утім радянські фахівці це спростовували.

Гітлер віддав наказ знищити “Вервольф” ще 28 грудня 1943 року, але наказ не виконали. Ставка продовжувала функціонувати до березня 1944 року. Коли 13 – 15 березня 1944 року радянські війська, звільняючи Вінницю, захопили “Вервольф”. Непошкодженими на її території залишилися лише три бункери — все інше було вивезено та спалено. 16 березня німці знову відтіснили радянські війська, взяли під контроль Ставку і вже напередодні свого остаточного відступу підірвали. Підземну частину бункерів затопило водою.

Детально обстежили залишки “Вервольфу” вже після завершення війни, за особистим наказом Сталіна. Проте на місці ставки, окрім решток спалених будівель і трьох підірваних залізобетонних бункерів, нічого не виявили.

Тим часом німці активно будували і лізли під землю уже в себе вдома. За 20 км на схід від Берліна був розташований чотириповерховий завод Гітлера, що виробляв хімічну зброю. В разі його аварії чи бомбардування могла б постраждати столиця Третього Рейху. Тому підприємство сховали під землею, а на поверхні збудували величезні вежі з водою – щоб усе затоплювати, пише портал дослідників підземель RDZS. І таких підземних заводів німці збудували до кінця війни чимало.

Приголомшливі цифри. З 1 березня 1944 р. Ганс Камллер керує будівництвом підземних заводів із виробництва винищувачів. Через три місяці – уявіть собі темп робіт! – доповіли Гітлеру, що за вісім тижнів було побудовано десять (!) підземних авіаційних заводів(!!) загальною площею в десятки тисяч квадратних метрів (!!!). Шалені дані – і наводять на певні висновки щодо нашого стану війни.

Наш час та український вимір

У 1960-х у Китаї збудували секретний підземний військовий об’єкт під назвою “Атомний завод № 816”, де розробляли та тестували ядерну зброю. Зокрема, там відбувалося випробування перших китайських термоядерних бомб. Загалом під час Холодної війни підземні ядерні випробування були нормальною практикою, а надто в США та СРСР. Тож на території цих країн також залишилися підземні чинні об’єкти, наприклад найбільший ядерний полігон США у штаті Невада.

Досі підземні випробування проводять і в Північній Кореї. Також відомо, що у 2018 році КНДР завершила проєкт із розширення підземних військових заводів. Серед об’єктів — завод хімічної зброї, тракторний завод загального машинобудування в місті Канге та завод електричних проводів у сусідньому місті Сонган, пише Світлана Гудкова на сайті Заборона. 2017 року видання The Times of Israel повідомляло, що Корпус вартових Ісламської революції створив уже третій підземний об’єкт з виробництва балістичних ракет на південному заході Ірану. А під час військової операції в Секторі Гази в січні 2024 року ізраїльська армія викрила найбільший підземний завод із виробництва зброї терористичної організації ХАМАС. У тунелях завглибшки до 30 метрів виробляли снаряди дальністю польоту приблизно 100 кілометрів.

Колишній міністр оборони Олексій Резніков раніше говорив: і українські заводи слід розміщувати в соляних шахтах, що допоможе вберегти їх від ракетних ударів РФ, продовжує сайт «Заборона». «Треба подивитися на наші шахти, на наші соляні розробки, де можна створити систему захисту для підприємств, які матимуть природний захист — ґрунтовий, базальтовий шар або подібне», — заявляв тодішній голова Міноборони України.

Тему, з огляду на важливість, продовжувати не будемо. Залишається сподіватися на загальну зацікавленість усіх: влади, військових, виробників та й самих українців – у кінцевій меті, якою є перемога України та захист усіх без винятку громадян України. Тому в наступній частині матеріалу поговоримо про практичні речі – як будувати і жити під землею з точки зору будівельників, військових та науковців.

Григорій Макарів

Головне фото: Вечірній Київ

Читайте також:

У Львові відновили садочок, який зруйнували російські ракети

У Харкові збудували першу підземну школу