Міста майбутнього: полегшувати, а не ускладнювати



URBIS AIR зібрав найцікавіші ідеї для відбудови України від відомих світових архітекторів та урбаністів, які взяли участь у Lviv Urban Forum, що відбувся у червні у Львові. Частина з них вже активно допомагає українським містам.

“Найкраща подяка вашим військовим – гуманні та комфортні міста, в які вони повертатимуться”

Девід Сімурбаніст, спеціалізується на генеральному плануванні міст і міському дизайні: 

– Я не знаю, чи маю право радити щось українцям, але я можу поділитися своїм досвідом. Будуйте менше, нижче, повільніше та простіше – це основні категорії створення зручних і комфортних міст. “Мʼякі” міста – це коли місто завдяки правильному плануванню стає демократичним, мирним та гуманним простором одночасно для всіх його мешканців.

Якщо ви надасте людям гуманні простори, то вони й поводитимуться гуманно. Наприклад, місто Мальме у Швеції з його пішохідними набережними, поблизу яких збудовані житлові квартали. Навіть у вівторок ввечері ви можете взяти сімʼю, купити піцу і вийти на набережну, яка біля вашого будинку, і просто посидіти біля води. У вас буде відчуття, ніби у вас міні-відпустка, але лише за дві хвилини від вашого дому.

У “мʼякому” місті мешканці почуваються не тільки комфортно, а й безпечно — адже таке місто насичене якісними громадськими просторами.

Міський дизайн повинен сприяти спілкуванню між людьми. Самотність така ж небезпечна, як і паління. Тому треба створювати маленькі затишні дворики та вулички, які обʼєднуватимуть людей. Будуйте невисокі будинки, адже низька забудова стимулює людей виходити на вулицю і жити соціальним життям.

Облаштовуйте простори так, щоб люди хотіли в них затриматися і насолоджувались життям у місті. Це все передбачає концепція 15-хвилинного міста.

Створюйте зрозумілі для всіх простори, які мають полегшувати, а не ускладнювати життя.

Зелені зони на дахах

Фото: pixabay

“Зміна клімату тут. Вона вже поруч. І міста до цього безнадійно не готові. Хоча це, мабуть, наймасштабніша криза, перед якою опинилося все людство”, – каже данський велоурбаніст Мікаель Андерсон. Тож радить використовувати кожну нагоду, яка сприяє зменшенню наслідків природних катаклізмів. Садити біля офісів дерева, які можуть вбирати багато вологи. Це рятуватиме від підтоплень. Для біорізноманіття та охолодження висаджувати на дахах будинків певні рослини.

Його колега – державний архітектор уряду Фландрії Ерік Вієрс каже, що в Копенгагені є план розвитку міста, згідно із яким чітко прописано, який саме відсоток озеленення має бути у місті. Це ж стосується паркомісць чи вільних незаповнених просторів. На практиці все набагато складніше. Вільні незаповнені простори останні 10-15 років – це місце на даху. І зараз дедалі частіше починають говорити, аби зелені зони створювати на дахах. Маємо враховувати потреби людей, природи та клімат.

“Трансформувати, а не руйнувати”

Анна Лакатон – французька архітекторка, лауреатка Прітцкерівської  премії:

– Замість руйнувати чи замінювати стратегія нашої команди полягає у трансформації перетворення. Це здатність використовувати сильні сторони того, що вже існує. І перетворювати це на основну рушійну силу. Більшість конструкцій, що вже снують, можна просто укріпити. І вони служитимуть людині роками. Такий підхід радикально зменшить витрати на матеріали. Не треба буде шукати нові площі для будівництва. Тож ми максимально використовуємо те, що вже існує: природу, ґрунт, будинки.

У нашій практиці був випадок, коли будували будинок у сосновому лісі. Звісно, ми не зрубали дерева. А звели будинок в такий спосіб, щоб зберегти всі дерева навколо нього. Вартість землі значно важливіша за будівництво.

Так само напівзруйновану фабрику ми перетворили на простір для різних заходів. Використовуйте те, що є, для створення нового – за рахунок добудов інсталяцій тощо.

“Підземні паркінги – гарне рішення, хоча й розкіш навіть для багатих європейських міст”

Ерік Вієрс – державний архітектор уряду Фландрії:

Підземні паркінги та гаражі – це направду хороший, хоч і дороговартісний варіант. Втім це основний принцип, який ми маємо сповідувати. Підкреслюю – це дуже дороге рішення. У Копенгагені є певні площі біля гавані, де будують окремі паркінги у вигляді наземних конструкцій. Фасади таких конструкцій прикрашають, але краще уникати такого сусідства.

У Копенгагені на тему паркування авто триває гостра дискусія. Багато політиків пропонує повністю звільнити історичний центр від авто. Багато людей, які живуть в історичному центрі, роздратовані, бо не мають де припаркуватися ввечері. Натомість кількість авто в Копенгагені лише зростає. І це велика проблема навіть для нас. 

“Віддайте вулиці людям, а не машинам”

Мікаель Андерсен – один з найвідоміших велоурбаністів у світі. Задіяний у створенні велоінфраструктури в Миколаєві. Передає українцям вживані велосипеди:  

– Сьогодні в містах катастрофічне засилля авто. Місць для пішоходів меншає. Якщо ми і надалі розширюватимемо дороги і робитимемо їх комфортними для авто, то машин тільки більшатиме. Цим ми не вирішимо питання заторів.

Великі сучасні міста, які дбають про екологію, говорять не про кількість авто на вулицях. Вони наголошують на тому, скільки місця на вулиці залишається сьогодні для людей. Тому маємо створювати нові міста з новими підходами, де комфортно буде усім учасникам дорожнього руху та людям різного віку.

Читайте також: Шігеру Бан: “Архітектура має реагувати на екстрені ситуації”

Головне фото – edgarwinkler via Pixabay. Решту фото – Lviv Urban Forum