Цьогоріч Львівській опері виповнюється 125 років. З нагоди поважного ювілею Urbis Air зібрав цікаві факти про найвідомішу архітектурну пам’ятку Львова, яких ви могли не знати.

Будівля Великого міського театру, тепер – Львівський національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, зведена  у 1897–1900 рр. за проєктом архітектора Зигмунта Ґорґолевського у стилі історизму в дусі так званого “віденського неоренесансу”.

Проєкт нового театру обрали на архітектурному конкурсі, які вже тоді проводили у Львові. Втім через суворі умови на конкурс надійшло лише дві пропозиції – Зиґмунта Ґорґолевського  та Яна Завєйського.

Оскільки у центрі міста не знайшлося вільної ділянки для театру, Ґорґолевський, який переміг у конкурсі,  запропонував змінити русло Полтви.

Увесь спектр архітектурно-будівельних робіт виконала фірма Івана Левинського. Роботи розпочали у червні  1897 р., а вже у жовтні 1900 р. віддали місту “під ключ”. Театр спішили збудувати, бо він мав стати чимсь особливим до початку нового ХХ століття.

Побудований театр із цегли та каменю, з використанням металевих конструктивних елементів, тинькований. Має форму витягнутого прямокутника. Котлован об’ємом 16 500 куб. м викопали вручну.

Будівлю повністю електрифікувала фірма Siemens & Halske.

Глядацька зала  має форму ліри та вміщує 1100 глядачів. У театрі 44 ложі, одна з них — поряд з авансценою — була призначена для цісаря Франца Йосифа І. Втім він  так ніколи не побував у Великому міському театрі.

Зовнішнє і внутрішнє оздоблення театру вражає розкішшю та красою. Живопис та скульптура створені цілою плеядою тогочасних художників та скульпторів. Серед яких такі імена, як Антоній попель, Петро Війтович, Тадеуш Бронч, Станслав Вуйцик Юліан Марковський, Тадеуш Вишневецький та інші видатні мистці того часу.

Найбільш декорованою частиною головного фасаду є трикутний фронтон. Його прикрашає скульптурна композиція Антонія Попеля «Радощі та страждання життя».

На краях фронтону скульптурні групи «Комедія і драма» та «Музика». На вершині — статуя «Слави» з позолоченою пальмовою гілкою піднятою над головою. Гілка символізує нагороду тим, хто присвятив себе мистецтву. Усі скульптури авторстваПетра Війтовича.

У дизайні інтер’єру театру використані позолота, мармур, декоративні розписи та скульптури. Головною окрасою сцени є декоративна завіса “Парнас”, яку на замовлення Ґорґолевського в Римі намалював Генрик Семирадський. Завіса була намальована саме для львівського театру, однак на його відкриття, яке відбулось 4 жовтня 1900 р., вона не встигла, затримавшись на виставках у Римі й Варшаві. «Парнас» глядачі побачили 3 січня 1901 р. Відтоді унікальний твір талановитого художника захоплює красою, доповнюючи золотий інтер’єр залу.

Джерело: Інтерактивний Львів

Читайте також: