URBIS AIR знайомить читачів із всесвітньо відомими урбаністами, які залучені до вібудови України.

Знайомтеся! Сьогодні наш гість – Мікаель Колвілл-Андерсен – один з найвідоміших містопланувальників і велоурбаністів світу. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну Мікаель почав волонтерити та допомагати українцям. Створив неурядову організацію Bikes 4 Ukraine, яка збирає вживані велосипеди з Європи та відправляє їх в Україну. Нещодавно відомий містопланувальник відвідав перший в Україні міжнародний Lviv Urban Forum. Та прочитав великій аудиторії захопливу лекцію.

Пропонуємо найцікавіші, на нашу думку, уривки з промови відомого урбаніста. 

“Хто організовує міжнародний форум у зоні війни? – Так, це неймовірні українці”

Моя професія – робити міста комфортними для проживання. Багато років я проєктував велоінфраструктуру в різних куточках світу. Часто подорожую та зустрічаюся з людьми, які змінюють щось у цьому світі. Сьогодні хочу поговорити про ті уроки, які засвоїв за цей час.

Насамперед маємо визнати: люди дуже зациклені на майбутньому, особливо на нових технологіях. Скажімо, жадібно чекаємо на нову версію айфону. Все це робить нас вразливими. Ми любимо говорити про розумні міста. Але досі не маємо єдиного визначення цього терміну. Технології – це добре. Але це не те, що врятує світ. 

Нам треба зосередитися на потребах людей. Маємо не лише зазирати у майбутнє, а й брати максимум корисного з нашого минулого. Часто прості рішення роблять життя у містах комфортним і безпечним. 

“Велосипед як найбільш людяна версія гуманітарної допомоги”

Я часто відвідую Україну і якось мені запропонували передати українцям вживані велосипеди з Данії.

Довідка: Щорічно в Данії викидають близько 400 тисяч велосипедів у хорошому стані, купуючи натомість пів мільйона нових. У цій країні велосипед – це щось на кшталт одноразового інструмента.

Багато людей запитують, навіщо українцям велосипеди. Є кілька причин. Насамперед велика кількість ВПО, яким велосипед суттєво полегшує пересування населеними пунктами – добирання до магазинів, аптек, школи тощо. Забезпечує доступ до віддалених громад, які постраждали від російської агресії.

Для прифронтових зон – це по суті можливість вижити. Є проблема з громадським транспортом, з нестачею пального, поганими дорогами. Тому велосипеди – це те, що рятує життя кожнісінького дня. Вони легкі в догляді. Тож наша організація привозить до України вживані велосипеди.

Навіть якби війна закінчилася завтра, гостра потреба у велосипедах для українців однаково залишиться. Адже в багатьох регіонах розбомблені дороги, якими важко їхати автівками. А громадський транспорт там усе ще не надійний.

“Уроки, які можемо взяти від українців та українських міст під час війни“

Я був у Миколаєві й бачив, як там перетворили громадський транспорт на засоби для доставки води в мікрорайни. Ракети літають, а люди підходять і наповнюють пляшки із водою і повертаються додому.

Я бачив, як українці просто вирішили глобальне питання, пов’язане з об’єктами критичної інфраструктури. Електрику та інтернет отримували з допомогою генераторів. Ось так просто. Я бачив навіть малесенькі генератори для роботи кавової машини. Кава дуже важлива навіть під час війни. Особливо у час війни.

Це не про високі технології, які потребують великих грошей. Це про прості рішення, які рятують життя і роблять його гідним. Нам треба вчитися бути самостійнішим і не покладатися лише на мережу, яка дасть нам електрику, гарячу чи холодну воду. Нам треба дедалі більше орієнтуватися на себе. У наші часи – це надзвичайно цінне вміння.

“Більшість міст безнадійно не готові до зміни клімату“

Зміна клімату тут. Вона вже поруч. І міста до цього безнадійно не готові. Хоча це, мабуть, наймасштабніша криза, перед якою опинилося все людство.

Маємо використати досвід пандемії, яка нас багато чого навчила. Раніше нам казали, що вулиці без авто не можливі. Принаймні так усі говорили в Копенгагені. Але під час пандемії ми переконалися у зворотному.

Усі дивувалися, що в містах так тихо, що навіть чути спів пташок. Багато міст запровадили тимчасові велосмуги, а деякі перетворили на постійні. По всьому світу почали створювати більше майданчиків на відкритому просторі. Під час пандемії ми дізналися, що наші міста можуть швидко й креативно адаптуватися до нових викликів. І ми використовували всі можливості для зміни міського середовища. Наприклад, колишня автомобільна смуга стала велосмугою, бо люди не хотіли використовувати транспорт. 

Насправді міста відіграють дуже важливу роль у тому, щоби вирішити проблему зміни клімату.

У Парижі зараз садять міські ліси, бо в них багато проблем із забрудненням.

Інфраструктура з подвійними завданнями

У Токіо є парки так званої катастрофи. Вони спроєктовані за принципом подвійних дизайнів та кількох цілей. Коли безпечно – це зони відпочинку, у разі землетрусу – місця порятунку.

Наприклад, у парку є лавки, які можуть бути зоною барбекю. Тут може бути вечірка на вихідних. Або ж в разі потреби це перетворюється на прихисток для постраждалих від землетрусу. Є місце для дитячих ігор. У разі небезпеки це місце перетвориться на медичний пункт.

Тобто їхня інфраструктура готова до майбутнього землетрусу. Є спеціальна команда, яка знає, що коли починається землетрус, вони мають виконати певні завдання. Тому ось цей принцип подвійних дизайнів та цілей сьогодні дуже доречний.

Півроку я працював зі своєю командою у Миколаєві. Проєктував там велосипедну інфраструктуру, аби Миколаїв у чомусь став Копенгагеном України. І якось один місцевий помічник мені каже: “А що, як росіяни повернуться або почнеться повінь?” І я розумію, що не врахував евакуаційних маршрутів.

Подвійна ціль і подвійні дизайни саме так і мають працювати: коли безпечно – це мобільність та наш комфорт. Під час небезпеки – це евакуаційні маршрути. Дуже сподіваюся, що останні вам не знадобляться.

Шторм у Данії та висновки

Свого часу Данія пережила сильний шторм. Було дуже багато дощу. І після цього країна почала працювати над тим, аби зменшити жахливі наслідки негод.

Тепер ми маємо простенькі штуки, як, скажімо, політика зелених дахів. Нові будівлі повинні мати зелені дахи – для біорізноманіття та охолодження. І таких прикладів чимало.

Ми створили парк на основі колишнього паркінгу. Там немає надсучасних технологій, радше застосували традиції, які використовували ще римляни. Цей парк зможе витримати наступний величезний шторм. Усі вулиці було перепроєктовано таким чином, щоби вся вода сходила у бік цього парку. Вода відходить від наших домівок, і це працює як губка, яка вбирає всю воду. Ось так можна пристосовуватися до зміни клімату.

У Новому Орлеані одна із тамтешніх організацій розтрощила навколо свого офісу покрівлю асфальту і засадила рослинами, які можуть вбирати багато води. Тепер після дощу ця частина вулиці суха, а інша – підтоплена. Тобто біорізноманіття дуже важливе.

Нам треба розвивати нове мислення та переосмислення наших міст.

Головне фото – kanaldim.tv