Наприкінці січня 2024 року Міністерство культури та інформаційної політики України підписало наказ про затвердження історико-архітектурного опорного плану Львова. На цей стратегічний документ для збереження нерухомої культурної та історичної спадщини у місті чекали кілька років. URBIS AIR спробував зʼясувати, що змінює він у містобудівній галузі Львова, які має недоліки та що за обмеження накладає.  

Про План і те, що він змінює

Історико-архітектурний опорний план є базовим документом містобудівної документації. Він містить інформацію про окремі споруди, об’єкти культурної та архітектурної спадщини та призначений, зокрема, для опрацювання генерального й детального планів. На ньому позначені пам’ятки архітектури, історична забудова, значні історичні містобудівні об’єкти, пам’ятки історії, елементи ландшафту тощо. Разом з історико-містобудівним планом він є основним документом Генерального плану міста.

Як зазначили у департаменті містобудування ЛМР, процес погодження всієї науково-проєктної документації опорного плану був тривалим. Наприкінці 2021 року Львів відправив документ на погодження до Міністерства культури та інформаційної політики. Окрім бюрократичних моментів, у 2022-му відбулися законодавчі зміни щодо вимог оформлення опорних планів. Усе це ще більше затримало і до того непростий процес погодження. Утім, після багаторічних очікувань місто Лева таки отримао свій історико-архітектурний опорний план. 

Відтепер, за словами керуючої справами виконавчого комітету ЛМР Наталії Алєксєєвої, будь-яке будівництво, реконструкція чи реставрація у межах історичного ареалу також вимагатиме низки додаткових погоджень проєктної документації у ще однієї інстанції – Міністерства культури.

Як це може вплинути на будівельні процеси у Львові

Зі слів виконавчого директора Асоціації західноукраїнських забудовників та депутата Львівської міської ради Юрія Мартинюка, впровадження історико-архітектурного опорного плану може перекреслити багато потенційних інвестиційних проєктів. Окрім цього, наразі ніхто не може дати відповідь на запитання про те, як бути з проєктами, що вже розпочаті або чому діють обмеження в тих місцях, де памʼяток немає. 

До теми: Як змінила війна підходи до проєктування та будівництва у Львові

“Станом на зараз постала парадоксальна ситуація, коли питання Історико-архітектурного опорного плану лежить в площині регулювання щонайменше двох різних законів: “Про регулювання містобудівної діяльності” і “Про охорону культурної спадщини”. Є низка технічних моментів, пов’язаних з неузгодженістю норм одного закону з процедурами, визначеними в іншому. Тобто, виконуючи одне, ти порушуєш інше, а виконати обидва одночасно або неможливо, або економічно недоцільно.

Наприклад, дуже часто відсутні підзаконні нормативно-правові акти, які мали б прописувати порядок виконання норм, встановлених основним законодавчим актом. У результаті, якщо справу можна трактувати по-різному, і все залежить від суб’єкта трактування, то це може сприяти корупційній складовій”, – каже Юрій Мартинюк у коментарі URBIS AIR.  

Він також запевняє, що 90% добросовісних і системних будівельних компаній працюють та намагатимуться продовжити свою діяльність виключно в правовому полі, що встановлює держава та органи місцевої влади. 

“Тож, якщо ми бачимо, що ті чи інші вимоги до нашої роботи порушують базові принципи, закладені в законодавстві, зокрема, самі органи державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування порушують процедуру, встановлену чинним законодавством, що негативно впливає на права та економічні інтереси компаній, звичайно, для бізнесу нічого іншого не залишається, аніж пробувати відстояти законність своєї точки зору в судовому порядку”, – додає він.  

Читайте також: Вітражі львівських храмів: фото, історія, локації

Складним та дискусійним залишається питання, наприклад, висотності забудови в тих районах, що віддалені від пам’яток архітектури, які потребують реального захисту.  

“У нас історичний ареал із зоною ЮНЕСКО і буферною зоною починається від, умовно, “Епіцентру” на вул. Богдана Хмельницького та закінчується новим ЦУМом на Княгині Ольги. Безперечно, коли ми говоримо про обмеження для будівництва нових обʼєктів в межах центру міста, то ні в кого не виникає жодних дискусій чи суперечок. Ми всі розуміємо, що архітектура у Львові – це архітектура європейського рівня. Наша будівельна спільнота всіляко декларує та виступає за те, що процес регулювання забудови в історичному центрі та захист усіх без виключення пам’яток архітектури у Львові повинен бути якісним та ефективним. 

Але зовсім інше питання – коли йдеться про узагальнення території розміром у понад 60% всього міста, включаючи сучасні квартали та мікрорайони. Як приклад, багато питань викликає частина Історико-архітектурного плану, яка стосується територій в межах проспекту Чорновола (район супермаркету “Арсен”), вулиці Липинського тощо. На що там впливає режим визначений в документі, які памʼятки він захищає, якщо пам’яток архітектури там взагалі нема? Як бути з будівельними проєктами, що вже запроєктовані або ж розпочаті на цих територіях ще кілька років тому? Це щонайменше дивно, бо в тому місці вже є багато об’єктів, висота яких значно більша, ніж регламентована в матеріалах Плану, однак це жодним чином ніде не відображено. І таких кейсів можна знайти чимало по цілому місту”, – каже керівник Асоціації західноукраїнських забудовників.

Нині вже є кілька судових процесів, які стосуються наказів (МУО – ред.), прийнятих на основі Історико-архітектурного опорного плану. За словами Юрія Мартинюка, забудовники судяться, бо вважають, що документи прийняли з порушенням вимог закону.

Як усе виглядає на практиці

Керівниця управління охорони історичного середовища ЛМР Тетяна Балукова каже, що історико-архітектурним опорним планом керуються ще з 27 жовтня 2023 року, оскільки він вже був затверджений наказом обласної адміністрації. Тепер, додає посадовиця, управління ще більш підсилене рішенням від Мінкульту.

“Історико-архітектурний опорний план містить позначені пам’ятки національного та місцевого значення, так звану рядову забудову та значну забудову. Остання передбачає можливе в майбутньому отримання памʼяткоохоронного номера і накладає певні обмеження – там допускається тільки реставрація. Тобто у разі будь-яких змін, перепланувань потрібно звертатись до управління охорони історичного середовища за дозволом.

Загалом план розроблений на весь Львів, і, згідно з ним, місто поділено на сектори, де для кожного прописана допустима поверховість. Зосереджений він на історичному ареалі, буферній зоні та зоні ЮНЕСКО. Де можна будувати, а де – лише реставрувати, якою може бути висота, об’єм будівництва – усе це дозволяє нам у своїх висновках опиратися на чіткий документ, і вже кілька місяців, маючи будь-які запити на забудову, ми в своїх рішеннях базувались на цьому плані”, – каже у коментарі URBIS AIR Тетяна Балукова.

Окрім висотності, обмеження стосуються і відстані до пам’ятки, що має бути збережена, додає чиновниця: “Орієнтовно один метр від пам’ятки, але все залежить від району”.

У певних випадках, за її словами, справді є дисонанс між вже збудованими обʼєктами та пропонованими до реалізації, тому зараз думають над тим, як сформувати процедуру змін.

“Приміром, ми вже маємо будівлю на 4-5 поверхів і в тій зоні можна будувати, але регламентована висота тільки три поверхи. Зараз ми працюємо над тим, як в певних випадках вносити зміни, оскільки поки що такої процедури нема”, – додала Тетяна Балукова.

Переглянути історико-архітектурний план Львова в режимі онлайн можна за посиланням.

Головне фото: Тарас Залужний / Unsplash