У Львові, за офіційною інформацією міської влади, понизили рекордно велику кількість пішохідних переходів. Найбільше – у 2023 році. Та чи стали після цього доступними вулиці міста, з’ясовували у громадській організації “Зручне місто”. Предметом моніторингу в контексті доступності цього разу стали суто пішохідні переходи. Пропонуємо читачам найцікавіші, на нашу думку, результати моніторингу.

Велике місто з великими амбіціями

Після повномасштабного вторгнення Львів став містом-мільйонником. За неофіційними даними, тут уже проживає понад мільйон людей. А ще – великим пересадковим хабом та місцем сили, куди приїжджають поранені військові та цивільні на лікування і реабілітацію. Тут працюють два із найпотужніших в Україні реабілітаційно-лікувальних центрів – UNBROKEN та Superhumans. Місто впевнено виборює статус медичного хабу в Україні. Має в цій царині великі успіхи навіть за межами країни. Непоодинокі випадки, коли саме до львівських лікарів приїжджають вже і закордонні пацієнти. І мова не лише про українських мігрантів. Тож питанню доступності тут приділяють особливу увагу.

Яким має бути доступний пішохідний перехід

Найкращий варіант – піднятий до рівня тротуару перехід. Це коли не пішохід спускається на дорогу, а авто пологим ухилом піднімається до рівня тротуару, щоб перетнути такий перехід. Відсутність перепадів висоти робить такий перехід доступним для маломобільних груп населення, а зменшення швидкості руху авто через перехід значно підвищує безпеку.

Коли підняти перехід можливості немає, то він має бути облаштований так:

з обох боків тротуар має плавно опускатись до рівня дороги (ухил має відповідати ДБН – не більше 8%);

в місці примикання тротуару до дороги висота бордюрів має бути 0 см або бордюри можуть бути взагалі відсутні;

пониження переходу має бути виконано на всю його ширину;

перед проїзною частиною з обох боків має бути встановлений ряд тактильної плитки типу “небезпека”;

дорога в межах переходу має мати рівне тверде покриття (без вибоїн, також не рекомендовано на переходах використовувати грубу бруківку).

Переходи, що не відповідають цим основним вимогам, або не забезпечують доступність, або можуть забезпечити її лише частково.

Найкращі показники доступності на нещодавно відремонтованих вулицях

До списку вдалих прикладів доступності (в тому числі й доступних пішохідних переходів), за моніторингом “Зручне місто”, потрапили вулиці Львова, які відносно нещодавно реконструювали. Серед магістральних це вулиці Бандери, Пекарська, Шевченка, Орлика, Замарстинівська, Хмельницького, Садова, Личаківська, Мечникова, Курмановича, Хуторівка, Чупринки, Котляревського, Русових, проспект Свободи, площа Митна, а також вулиця Чернівецька і площа Двірцева. Цей список поповнили такі пішохідні вулиці як проїзд Крива Липа, Курбаса, Руданського, Лесі Українки, Римлянина, Піша, Галицька та ін. Тут можна долати хідники навіть на колісному кріслі. Все відносно продумано.  Хоча, звісно, не скрізь ідеально.

Окрім цього, дослідники звернули увагу на якісний приклад перетворень окремих ділянок – облаштування піднятого переходу з тактильною плиткою на вулиці Левицького, а також створення окремих пішохідних алей – на Вернадського, Гашека, Пулюя, Стрийській, Коперника, у сквері “На Валах”, до Меморіалу пам’яті Героїв Небесної Сотні та ін.

Найбільше – не завжди найкраще. Провали в доступності:

У період з 2019-го по 2023 рік у Львові понижено 1716 переходів. Торік у місті було облаштовано найбільше понижень. Так виходить з офіційних даних Львівської міської ради. І це добре. Влада працює та чує численні звернення активістів, реагує на скарги, зрештою, розуміє актуальність питання доступності у наш час.

Втім у «Зручному місті» зауважили, що загальна кількість усіх переходів в кожному з районів, за даними Львівської міської ради, не відповідає дійсності, оскільки, вочевидь, до підрахунку потрапили тільки обліковані переходи – регульовані та позначені знаками, а ось переходи по лінії перехрестя, через бічні вулиці, виїзди з дворів до загальної кількості не увійшли.

Є серйозні підозри вважати, що тамтешні райадміністрації подекуди навіть не мають точних даних загальної кількості пішохідних переходів у їхніх районах. А відтак і не знають, скільки з них потребують пониження. Спроби підрахувати відсотки понижень і цифри, які часом потрапляють в ЗМІ, є некоректними, оскільки якщо обчислити дані лише за останні п’ять років і п’ять місяців, то виходить що облаштували 111,5% переходів, що є абсурдним, оскільки неможливо зробити більше 100%.

Окремо згадали і про віддалені райони міста. Там ситуація з доступністю часто сумна, нерідко не те що понижених переходів немає, а навіть і жодного покриття на вулицях. Тож виходить, що комунальники ніби і докладаються до доступності на вулицях міста, витрачають гроші, чиновники звітують про виконану роботу, проте далеко не всі вулиці від цього стають доступнішими.  

“А все тому, що до понижень треба підходити комплексно і стратегічно”, – наголошує Юрій Тер-Арутюнян, голова ГО “Зручне місто”.  І аж ніяк не точково, що частенько є на практиці. Так виглядає, що у комунальників немає  розуміння того, що і для чого треба робити. Так, у ГО «Зручне місто» навели кілька прикладів відвертого знущання над маломобільними людьми. На вулиці Замарстинівській понизили перехід у місці, де навіть немає тротуару. А за 200 метрів від цього місця пропустили перехід, який потребує пониження. Водночас, на вулиці Залізничній пониження впираються в сходи. Так само у сходи впирається і понижений перехід на Винниченка.

Серед найпоширеніших помилок під час облаштування переходів – завелика висота бордюрів на так званому пониженні, розбитий асфальт біля пониження, що ускладнює рух на колісному транспорті та робить його небезпечним. Пониження без доасфальтування поруч не працює. “Тому, доступність – це завжди про комплексний підхід”, – повторює Юрій Тер-Арутюнян.

Ще один приклад, як не треба понижувати – велике перехрестя на Нечуя-Левицького-Сахарова-Коперника-Вітовського-Героїв Майдану. Ніби пониження і є, очевидно, що його внесли до офіційної  статистики, проте доступність тут нульова. Перейти це перехрестя складно навіть здоровій людині. Заїзди у двори – окреме питання.

Аби уникати таких ситуацій, у ГО “Зручне місто” радять у питаннях пониження залучати експертів, відповідально поставитись до інвентаризації, зрештою, самим чиновникам виходити на місця і разом з людьми на колісному кріслі та активістами радитися як краще робити. Адже доступність – це також і питання гідного життя.

“Краще зробити 20 понижень комплексно і отримати цілу доступну вулицю, аніж зробити 40 і полишати сходи і розбиті переходи. Райони повинні забезпечувати доступність, а не перевиконувати план з понижень”, – резюмує Юрій Тер-Арутюнян.

До теми: