Як громадам жити в умовах війни та не відтерміновувати майбутнє? Відповіді на ці запитання шукали на II Lviv Urban Forum під час публічної панелі «Розвиток громад: пошук балансу в умовах війни». ЇЇ організувала платформа «Алгоритм дій».

Через війну українці опинилися в ситуації, коли, попри всі наслідки військових дій, змушені відтерміновувати плани на майбутнє. Кожен новий приліт і руйнування тої чи іншої інфраструктури постійно змінює умови виживання. Та чи можна відбудувати країну, не міркуючи про це вже зараз. Незалежно від регіону України у всіх громадах присутні виклики, пов’язані з повномасштабним вторгненням. До них потрібно адаптовуватись. І вчитися з цим жити.

На Сумщині, попри близькість до зони бойових дій, немає відчуття втоми, – розповіли учасники форуму. Люди ініціюють нові проєкти, яких не було до повномасштабного вторгнення. І дуже важливо такі ідеї підтримувати. Втім, через війну, новини про нові наступи місцеві стикаються з постійними викликами, відтерміновуючи майбутнє. Додається фактично відсутність місцевого самоврядування. Тому серед місцевих високий рівень недовіри та розрив із владою. І велика потреба бути почутими. «Нещодавно на одне із слухань прийшло понад 70 осіб. Було відчуття, що люди не можуть зупинитися говорити. Це активні громадяни, для яких важливо підтримувати віру в майбутнє своєї громади», — пояснила соціологиня, кураторка проєктів з відновлення Марія Грищенко.

За словами архітекторки та авторки ландшафтних проєктів Ольги Клейтман, Харків, який також під постійними обстрілами росіян, нині не потребує вкладання коштів у будівництво нового житла. «Ще до війни житла у місті було більше, ніж необхідно. Люди зберігали свої гроші в цеглі. У нас було по 20 кв. м на людину.

Коли через повномасштабне вторгнення люди виїхали, в нас немає потреби будувати ще. Весь центр забудований якісним житлом, яке нині порожнє. Тому все, що чути про відбудову Харкова на сьогодні — це маніпуляція. Можливо, ми зможемо зробити в себе військовий хаб, а може, науковий центр. Але зараз ніхто не знає, що буде з Харковом у майбутньому», – поділилася наболілим Ольга Клейтман.  

Будь-яке місто повинне мати свою місію, візію, стратегію. Це основоположні речі, які ми маємо розуміти для себе і зможемо показати потенційно релокованим людям — які переваги можуть бути в цьому чи іншому регіоні. Про це заявив засновник студії Leoduk Design у Львові, учасник Луцької ГО «місто.ребут» Левко Давидюк.

Релоковані підприємства – це ще одна вимога часу і спосіб збагатити людський і бізнесовий ресурс громад, які географічно перебувають у тилу. Та вижити і розвиватися самим. Архітектор наголошує, що навіть попри війну, нам варто планувати: «Ми маємо показати перспективи розвитку нашого міста людям, які до нас приїхали. Люди повинні відчувати себе гідними, потрібними своєму місту. Якісне комфортне міське середовище – це перше, що може дати психологічну стабільність та комфорт».

До теми: