Очільниця управління охорони історичного середовища ЛМР Тетяна Балукова вже понад пів року на своїй посаді. Вона прийшла до Львівської міськради, маючи архітекторський досвід роботи за кордоном, зокрема в німецькому Лейпцигу. URBIS AIR вирішив розпитати посадовицю про знакові проєкти, які нині тривають у місті, потенційну співпрацю з тутешнім бізнесом та інші плани на наступних шість місяців.

– Із початком повномасштабної війни активізувалася увага до українських памʼяток, зокрема у Львові. Багато організацій були готові і допомагали, приміром, з реставрацією. Як зараз з закордонною співпрацею? Чи вона поглибилася і в чому саме, або ж навпаки?

– По-перше, у нас триває співпраця з інститутом “Полоніка”, що фінансує, зокрема, роботи на Личаківському цвинтарі та новий проєкт – реставрацію окремої стоячої фігури святого Онуфрія на вулиці Краківській, 7. 

По-друге, є фонд Ебергарда Шьока – тут йдеться про співфінансування реставрації вікон та брам. 

Триває також реставрація церкви у Волі Гомулецькій, що дофінансовує фонд “Аліф” (ALIPH). Загалом співпраця з партнерами триває і буде тривати, ми з колегами робитимемо все для цього.

– А як щодо співпраці з бізнесом у Львові? Чи може він сьогодні допомагати у відновленні памʼяток?

– Зараз у нас з ЛКП “Бюро спадщини” виникла одна ідея, що стосується якраз співпраці з бізнесом і реставрація культурних елементів. Так було 100 років тому, і ми хочемо, щоби це меценацтво продовжувалося. Так, ми обрали певну кількість брам, що розташовані біля ресторанів, готелів, іншого бізнесу, і вже обговорили це з певними рестораторами, що будуть фінансувати реставрацію вхідних брам. Наприклад, мовиться про площу Ринок, 34, вул. Братів Рогатинців біля ресторану “Шалом”, вул. Вірменську біля готелю “Рейкарц”. 

– Окрім закордонної підтримки та співпраці із бізнесом, що робить місто за свій кошт? Може, якісь проєкти невдовзі завершуються?

– За час вторгнення ми завершуємо кілька проєктів за кошт міста – наприклад, в’їзну браму в палац Потоцьких. Це дуже важливий проєкт для нас, бо там чи не щодня приймають делегації з різних країн світу, а брама була в аварійному стані і звичайний ремонт їй не підходив. Тут потрібен був комплексний підхід. 

Завершуємо роботи по вул. Вірменській, 21 – камʼяні елементи на цоколі. Це теж довготривалий проєкт. 

На вулицях Гоголя, 10 та Кирила Мефодія, 29 закінчуємо з реставрацією історичних балконів. Тобто, бачимо, що, попри війну, життя триває, бізнес працює, і ми маємо працювати, інакше будівлі будуть валитися, а ми цього не хочемо. 

– Ресурсів, вочевидь, недостатньо для цієї галузі під час великої війни. А чи є ще у чомусь складність?

– Питання не тільки в коштах, а й в кадрах. Ми маємо ремісників-реставраторів, які переважно чоловічої статі і яких забирають на фронт.

– Чи не плануєте, до речі, перевірити і, можливо, відкрити памʼятки, які закриті нині від можливих ворожих обстрілів?

– Так, стан будівель та архітектурних елементів, які зараз є під захистом, ми плануємо перевірити, оскільки пройшло вже багато часу, і поставлені вони тоді були нашвидкуруч. Для цього ми будемо організовувати робочу групу з активістами та надзвичайниками і зʼясовувати, чи нинішній захист доцільний. На жаль, він не буде захищати від прямого попадання, але бодай від уламків і навіть те не факт. У будь-якому разі це краще, ніж би вони залишалися відкритими. Може, треба передбачити для них інший захист.

– Також незадовго після вашого призначення Львів отримав нарешті свій історико-архітектурний опорний план. Тут щось змінилося суттєво?

– Тепер будувати складніше, бо регулюється поверховість та обʼєм. Ми всі наші містобудівні умови та обмеження видаємо на основі цього плану. Поки його ще не оскаржили, насправді, бо справа перебуває в суді в Києві…

– Зважаючи на досвід роботи за кордоном, як загалом можете оцінити актуальний стан історичних памʼяток у Львові? Чого нам бракує і загалом що можна почерпнути для України у цьому напрямку?

– Я це часто повторюю і, може, це не дуже приємно чути львів’янам та українцям загалом, але в будь-якому випадку – власність зобов’язує. Тобто, якщо у вас є власність в історичному ареалі Львова, то ви несете за неї відповідальність. Коли валиться балкон, то це ваша власність і ви маєте його відновити, відреставрувати та унеможливити падіння елементів з нього. У Європі власником будинку є одна людина і вона віддає приміщення в оренду, а ми, коли Україна стала незалежною, отримали квартири в приватну власність, фактично, за копійки та очікуємо, що місто все відновить. Але так це не працює. Якщо не можете утримувати будинок в історичному ареалі, то вартує його продати та переїхати в сучасний ЖК. 

Зараз є постанова про те, що мешканці спільно несуть відповідальність за стан будинку. Ми в свою чергу в управлінні завжди можемо порадити фахового майстра. Іншими словами – влада може лише скерувати та пильнувати, щоби роботи відбувалися згідно з чинним законодавством.

Додам, що водночас у нас на балансі є певна кількість будівель, наприклад, каплиця боїмів, палац Потоцьких – їх ми реставруємо і так, маємо це роботи, бо це власність міста. 

Усього іншого, як-от фахових реставраторів, майстрів, якісних матеріалів, сумішей, нам не бракує. Лише самого усвідомлення, що власність в історичному ареалі зобов’язує, ніж та, що на Сихові, приміром.

– Розкажіть ще про пріоритетні теми у роботі управління зараз, які ми не згадали. На чому зараз акцентуєте увагу?

– Коли я прийшла в управління, була переконана, що збереження пам’яток – це дуже важливо, але так само для мене був важливий колектив. Тому ми намагаємося покращити нашу роботу – нас тринадцять на 2,5 тисячі памʼяток у Львові, і це дуже мало порівняно зі спеціалістами в інших містах та за кордоном. Також намагаємось залучати активістів до роботи. Звісно, є ті, що критикують управління, а є такі, що готові допомагати. У такий спосіб хочемо захищати більше архітектурних елементів та пам’яток. Наприклад, у нас є активістка, що займається вивісками 50-70 років. Мета – прийняти рішення для захисту цих вивісок, бо вони мають свою архітектурну цінність. 

Також ми працюємо, щоби забезпечити доступність для маломобільних – це пріоритетне питання і воно, на жаль, затрималось, проте зараз, зважаючи на повномасштабне вторгнення, дуже актуальне.  

Плануємо підняти штрафи, які є мізерними, за руйнування будівель, де є мозаїки, наприклад, чи за встановлення пластикових вікон. Щодня над цим працюємо.

Також хочемо провести масштабный захід до дня, коли Львів став членом ЮНЕСКО. Це буде форум чи академія про збереження архітектурних пам’яток. Нині шукаємо спонсорів та багато уваги приділяємо роботі в цьому напрямку. 

Читайте також: