Лобісти скандального законопроєкту № 5655 активізувалися і знову намагаються протягнути ідею приватного контролю за будівництвом через Кабмін України. Для цього подали постанову-клон законопроєкту № 5655, за яку й хочуть проголосувати у закритому режимі. Така комбінація не вимагає погодження Президента України та зводить нанівець висновок Європарламенту та НАЗК про корупціогенні фактори законопроєкту, з якого скопійована нова постанова.

Чим такі експерименти у галузі містобудування загрожують відновленню країни, українці вже бачили за наслідками землетрусу у Туреччині, – каже заступниця голови Архітектурної палати НСАУ Анна Кирій. Про нові деталі скандального законопроєкту та чому українському суспільству треба також узяти відповідальність на себе у питанні реформи містобудування, читайте у нашому інтерв’ю з Анною Кирій.

– Що відбувається нині зі скандальним законопроєктом 5655?

– У липні виповниться три роки, відколи лобісти законопроєкту №5655 намагаються в будь-який спосіб його реалізувати. НАЗК визнавало цей документ корупціогенним, Європейський парламент закликав Президента не підписувати законопроєкт, Єврокомісія давала негативний висновок, що в сукупності є унікальним випадком. А понад 42 тисячі українців підписали петицію до президента України про застосування права вето.

У 2023 році президент України нарешті публічно заявив, що не підписуватиме цей законопроєкт. Здавалося б, на цьому буде крапка. Але ні. Днями видання “Дзеркало тижня” повідомило, що на затвердження в Кабмін лобісти знову подали постанову, яка є копіпастом містобудівного законопроєкту № 5655.

До речі, оцінку проєкту постанови дав Chatham House — Королівський інститут міжнародних відносин (Лондон). Вони зазначили, що така політика “обмежує місцеве самоврядування у плануванні та впровадженні міського розвитку, ослаблює антикорупційний та громадський контроль, збільшує кількість контролюючих органів. Існує ризик того, що внаслідок недосконалого регулювання можуть виникнути будівельні картелі”.

Нещодавно НАЗК провели антикорупційну експертизу постанови-клону і також дали негативний висновок, зазначивши, що “проект постанови містить корупціогенні фактори та потребує суттєвого доопрацювання”.

Фінального тексту цієї постанови громадськість не бачила. Тож невідомо, що саме планує затверджувати Кабмін та міністерство. І такий недемократичний підхід у важливому для безпеки людей питанні дуже насторожує. На жаль, ми до нього вже звикли.  

– Тож тепер, щоб затвердити постанову, яка копіює скандальний законопроєкт № 5655, вже не треба підпису президента. Достатньо погодження Кабміну та міністерства?

– Так, урядові постанови не потребують підпису президента, але відповідно до пункту 15 частини 1 статті 106 Конституції, президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. А низка положень постанови-клону 5655 суперечить Конституції України.

Тут ще треба розуміти, що Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України і особисто міністр зацікавлені в погодженні цієї постанови, яка дає йому багато прав та повноважень. Вибудовується дуже чітка вертикаль під міністерство. Бо на одному відомстві будуть сконцентровані всі контрольно-регулюючі функції в сфері будівництва, які наразі виконують кілька різних інституцій.

До прикладу, міністерство може давати доступ до ринку і забирати його у всіх учасників будівництва, окрім забудовників. Також Кабмін своїм рішенням дозволятиме проєктування об’єктів будівництва без отримання містобудівних умов та обмежень, якщо у термін 10 днів це не зроблять муніципалітети. Така централізація, перебирання всіх функцій на себе створює корупційне вікно.

Замість потрібної у галузі містобудування реформи нас готують до приватного містобудівного контролю. Коли великі будівельні компанії, під яких, власне, і пишуть цей закон, зможуть створювати компанії, які контролюватимуть їхню роботу, а фактично – самих себе. Зараз цей контроль здійснює держава, яка і відповідає за безпеку перед суспільством. В європейській практиці контроль за будівництвом здійснюють муніципалітети, що є логічним і природнім, адже місцева влада завжди ближче до людей.

Під забудовників також протягують принцип мовчазної згоди в разі неодержання від органів охорони культурної спадщини погодження проєктної документації у відповідний строк. Тобто у випадку відсутності погодження чи відповіді проєктна документація на будівництво на об’єктах культурної спадщини вважатиметься погодженою за замовчуванням.

“Подібні регуляторні рішення були в Туреччині. Ми про них дізналися, коли стався землетрус”

– Розповідаючи про ризики приватного контролю в галузі містобудування, ви згадали приклад Туреччини.

– Дійсно, подібні рішення про лібералізацію контролю за будівництвом були в Туреччині. Але ми про них дізналися, коли стався землетрус. Тоді стихія знищила щонайменше 25 тисяч будівель, при цьому загинули понад 35 тисяч людей. Переважно постраждала житлова комерційна забудова, натомість громадська – вціліла. Бо будівництво шкіл, садочків, лікарень тощо контролювала держава, а отже, будівельники проходили всі необхідні державні перевірки. Комерційні житлові об’єкти таких перевірок не проходили. Президент і уряд переклали відповідальність за безпеку збудованого житла на власників нерухомості. Це мало катастрофічні наслідки.

Однак українські урядовці, уповноважені відповідати за сферу містобудування, продовжують попускати ці норми безпеки. Навіть маючи свіжий і дуже промовистий приклад Туреччини, де чітко було видно недоліки нехтування контролю за будівництвом.      

В Україні цю постанову подають під гаслом лібералізації та реформи, але це рішення передусім про безпеку. Тож про яких приватних контролерів може бути мова?

Я – професійний архітектор і працюю у цій сфері понад 20 років. Тож бачу на власному досвіді, як забудовники прагнуть на всьому зекономити, зробити менш якісно та дешевше. Змінити такий підхід можна, лише налагодивши якісний державний чи муніципальний контроль. А не через приватний, який буде на зарплаті забудовників.

Уже сьогодні ми маємо: приватні розробники, приватні експертизи, а тепер ще й хочуть зробити приватний контроль. І жодного нагляду за забудовником з боку держави. Це фактично унеможливлює роль громади вплинути на ці речі. Бо забудовника буде неможливо притягнути до відповідальності.

– Приватні експертизи, які зараз вже працюють, себе не виправдали?

– Треба розуміти, що експертизи перевіряють проєктну документацію, а не саме будівництво, а основні небезпечні порушення можуть відбуватися саме під час будівництва. І навіть якість таких експертиз різко знизилася, коли їх зробили приватними. Так, зараз серед них є конкуренція. Але це аж ніяк не про якість, а про те, хто швидше і подешевше надасть позитивний висновок. По факту це стало просто бізнесом.

Постанову, яка копіює законопроєкт № 5655, автори просувають як цифровізацію та реформу. Тут варто розуміти, що мова не про реформаторство, як намагаються нам подати цей закон. Вони взяли закон про регулювання містобудівної діяльності, який був прийнятий ще у 2011 році та підписаний ще Януковичем. У цей закон вже внесено близько сотні змін. Він уже складний навіть для фахівців. І тим, що називається “реформою” 5655, вносять насправді ще безліч додаткових змін у цей закон. Такий ефект називається законодавча інфляція. Коли він відбувається – це сигнал про необхідність кодифікації – створення нового документа – Містобудівного кодексу, що має врегулювати суспільно-правові відносини в галузі.

“Цією постановою, яку видають за реформу, ще більше обмежують громаду в правах”

– Яка роль у цій постанові відведена громадськості?

– Цією постановою, яку лобісти видають за реформу, ще більше обмежують громаду в правах. І ще більше розширюють і до того великі повноваження крупних забудовників. Бо забудовники в Україні вже мають більше прав, ніж відповідальності. Це фактично найвпливовіші учасники з найбільшим корупційним впливом.

І ця постанова-клон, якщо за неї в уряді таки проголосують, ще більше посилить їхній вплив. Натомість у громади та фахівців відбирають інструменти впливу на прийняття рішень про те, як виглядатимуть їхні міста та засоби контролю за будівництвом.

Аби був інструмент впливу на забудовників, треба підсилювати роль архітекторів, фахівців, органів місцевого самоврядування, громади, завдяки яким будівельна реформа і має відбутися. І тут велика надія на Містобудівний кодекс, який просто зараз розробляється на платформі профільного Комітету ВР під керівництвом народного депутата Ганни Бондар.

Десятки професійних громадських організацій майже рік працюють над концепцією документа в дуже демократичний та прозорий спосіб. Ми очікуємо, що вже влітку буде готова концепція та представлена на широкий загал. Принагідно закликаю громадськість підтримувати розробку Містобудівного кодексу та поширювати інформацію про процес його створення.

Головне фото: ілюстративне