Ревіталізація тривала вісім років за кошти швейцарського мецената. Місцеві скептики до останнього не вірили, що тут постане найбільший у Львові культурний центр. Збереження старовинної будівлі, якій понад 150 років, та створення умов, аби вона “прожила” нове життя, і є найбільшою цінністю нового у Львові простору.

У Львові відродили історичну будівлю, яка пережила дві світові війни, кілька окупаційних режимів та стала свідком ще однієї великої війни. Тепер Фабрика повидла, де колись варили варення, є найбільшим у Львові центром сучасного мистецтва. І водночас живим музеєм нелегкої історії України.

18 листопада, після восьми років ревіталізації, цей простір офіційно відкриють. Тут розташовано найбільший мистецький центр у Львові Jam Factory Art Center – з виставковими просторами, літнім концертним майданчиком, майстернею для митців, інтерактивною дитячою зоною та місцем для прогулянок. Комплекс згрупований навколо відкритого внутрішнього дворика та розширеної алеї, Jam Factory Art Center працюватиме як безперервний адаптивний простір для перформативних, виставкових, музичних та дискусійних проєктів.

Історія простору

Фабрику збудували у Львові ще 1872 року і вона мала назву “Йозеф Кронік і син”. У радянські часи її перетворили на філію державної компанії з виробництва і збуту вина. У 90-ті – тут варили варення і робили овочеві консерви. А у 2000-ті – фабрику закрили. Уперше приміщення почали використовувати для проведення мистецьких подій 2008 року. Ініціатором стало відоме у Львові мистецьке об’єднання “Дзиґа”.

2015-й рік став для занедбаної фабрики, яка мала велику історією та старовину архітектуру, символічним. Приміщення викупив швейцарський меценат Гаральд Біндер. У Львові не відразу повірили у наміри іноземця купити приміщення не під комерцію чи забудову житла, а суто для культурно-мистецького центру. Тим часом почалося напрацювання концепції артцентру.

Архітектурний конкурс

Було багато дискусій та ідей. Врешті на архітектурному конкурсі обрали архітектурне бюро, яке й мало ревіталізувати об’єкт. Переможцем стало віденське бюро, яке працювало над проєктом разом з українськими архітекторами.

Проєкт максимально зберігає фасади і внутрішнє приміщення. Так, на фасадах є автентичні надписи, які збереглися ще за часів фабрики “Йозеф Кронік і син”. Старі фасади покрили сумішшю, яку використовували в ті часи.

Збереження старовинної будівлі, якій понад 150 років, та створення умов, аби вона “прожила” нове життя, і є найбільшою цінністю нового у Львові простору.

До комплексу також входять будівлі парфумерної фабрики, майстерня, де обшивали меблі. Сама ж територія “Фабрики повидла” простягається між трьома львівськими вулицями – Б. Хмельницького, Механічною та Новознесенською. І, за словами авторів проєкту, стане туристичним магнітом мікрорайону Підзамче. Цей район – у верхній частині Львова. Має нелегку історію: під час війни тут проходила лінія розмежування, було гетто.

У Jam Factory Art Center кажуть, що концептуальна мета ревіталізації – створення мультидисциплінарного артцентру як простору для критичної рефлексії через культуру. Інституції такого типу, які б також слугували точкою зв’язку між Україною та світом, поки що є рідкістю в Україні.