“Треба виходити за межі Євробачення”



Уперше за дев’ять років Україна представлена на Бієнале архітектури у Венеції

У мистецькому житті України відбулася надважлива подія. Вперше за минулі дев’ять років Україна взяла участь в одній з найпрестижніших та найбільших у світі архітектурних подій – 18-й Венеційській бієнале архітектури-2023.

Це всесвітньо відома бієнале, яка поєднує архітектурну виставку, конкурс, форум, діалог. Виходить за межі традиційного розуміння терміну «виставка». Учасники презентують архітектурні рішення, які б давали відповіді на сучасні соціальні, технологічні та культурні виклики. Через свої візії заявляють про себе та свою країну, виносять на міжнародне обговорення надважливі для суспільства проблеми.

Україна представлена одразу двома ідеями-інсталяціями – “Українська ДНК” та “Перед майбутнім”. Національний павільйон “Перед майбутнім” розміщений на двох локаціях: Арсенале та Джардіні. Проєкт “Українська ДНК” – на острові Джудекка.

На міжнародній події такого масштабу українські архітектори представлені вперше після 2014 року.

“Насамперед це означає утвердження суб’єктності України та професійної спільноти. Україні варто виходити за межі “Євробачення» та змагатися також і за наш архітектурний голос, нашу архітектурну ідентичність”, – розповіла Анна Кирій, заступниця голови Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України та водночас кураторка одного з проєктів від України, які були представлені на архітектурному міжнародному заході.

Днями Анна Кирій  повернулася з Венеційської бієнале і поділилися з URBIS AIR своїми враженнями та важливістю для України в цілому такої участі. Пропонуємо основні тези.

“Участь України у таких заходах – це насамперед про утвердження нашої суб’єктності”

Коли Україна та українські архітектори представлені на міжнародних майданчиках такого рівня – це передусім ще один важливий крок до утвердження суб’єктності України та професійної спільноти. І що більше країна представлена, то більше вона суб’єктна. Такі професійні кооперації, обмін думками, можливість заявити про себе на міжнародному майданчику дуже важливі для відбудови України.

“Нам варто виходити за межі Євробачення і починати змагатися також і за наш архітектурний голос”

Венеціанська бієнале, окрім всіх своїх статусів, це також і конкурс, де є переможці. Цього року, скажімо, перемогу здобула команда архітекторів з Бразилії. Тож Україні вже треба виходити за межі «Євробачення» і змагатися не тільки за кращих співаків. Нам також треба заявляти на весь світ і про наш архітектурний голос, нашу архітектурну ідентичність. Тим паче, коли йдеться про один з найпрестижніших архітектурних заходів у світі, і тим паче сьогодні. Ми вже є на цьому важливому майданчику. І це ще одна наша перемога.

“Голос українських архітекторів” під звуки вибухів та на тлі зруйнованих міст

Кульмінацією події була презентація нашого фільм «Голос українських архітекторів». У цьому фільмі зібрали відеозвернення понад 60 архітекторів з різних куточків України, які зараз на фронті. У цих зверненнях  архітектори розповідали про свої проєкти, власне бачення відбудови нашої держави, силу українського ДНК. Часто під звуки вибухів та на тлі зруйнованих міст, проте без скарг та нарікань, з гідністю.

Годинний за тривалістю фільм подивилися на одному диханні – плакали майже всі. Атмосфера направду була дуже щемлива.

До презентації нашої роботи іноземці були переконані, що Україну захищають суто професійні військові. І були відверто вражені, що разом із військовими воюють і тисячі українців найрізноманітніших професій, зокрема і українські архітектори.

З відгуків ми зрозуміли, що змогли донести наш меседж. “Українська ДНК” розкрилося в усій своїй красі та глибині. Про нього дізналися ще більше людей. Ми бачили, що наші роботи змінюють людей і їхню думку про Україну та популяризують нашу державу.

“Мистецтво ніколи не було поза політикою”

Цьогорічна тема Венеціанської бієнале – “Лабораторія майбутнього”. На виставці розкривали тему деколонізації. Тож насамперед одним із завдань було – надати голос дискримінованим спільнотам.

Росії на цьому заході не було. І так, мистецтво ніколи, я повторюю ніколи, не було поза політикою.

Запрошуємо наших читачів подивитися на роботи, які представлені в Українському павільйоні.

Інсталяція “Мереживо століть” Дар’ї Альошкіної

“Мереживо століть” (Дар’я Альошкіна). Інсталяції було реалізовано завдяки кураторській роботі Design4Ukraine (А. Манако, А. Білецька) та співпраці художниць Дар’ї Альошкіної, Діани Біліченко та Орнелли Остапенко.

 Проєкт Діани Біліченко Rhizome  

Rhizome – проєкт Діани Біліченко, виконані з коріння пшениці ефемерні графічні композиції.

Інсталяція “H U M A N L E S S, анатомія столу” від NÙEVÙ STUDIO

Інсталяція “H U M A N L E S S, анатомія столу” від NÙEVÙ STUDIO (Надія Ямнич, Walter Espedito Trento, Massimo Romanazzi) додалася уже в процесі роботи над проєктом “ДНК України»

Стопкадри з фільму Голос Українських архітекторів «Тут і зараз»

Архітекторка Олена Іванова, Святогорськ. Тут і нижче – фото з екрану фільму “QUI e ORA” / “ТУТ і ЗАРАЗ
Костянтин Родін, на момент зйомки знаходився в Донецькій області, на злагодженні “Азову”
Юрій Кривохатько, Київ

«Інсталяція в Арсеналі представляє клаустрофобний простір без освітлення, символ покинутих місць, які можуть стати життєво важливими майданчиками для розробки планів виживання і надії на майбутнє.”

Довідка

20 травня в Італії розпочала роботу Венеціанська бієнале 2023. Тема цьогорічного заходу – “Лабораторія майбутнього”.

Проєкт “Українська ДНК” триватиме до 20 червня. Національний павільйон “Перед майбутнім” експонуватиметься до завершення бієнале, 26 листопада.

Головна мета виставки — продемонструвати архітектурні рішення, які б давали відповіді на сучасні соціальні, технологічні та культурні виклики.

А представлені роботи українських кураторів нагадують, що в Україні триває війна і жодна наша розповідь і наша колективна дія не існують без гарантування безпеки.

Фото – Project from Italy