Днями з’явилася офіційна інформація про те, що від Львова до Жовкви прокладатимуть суцільну велодоріжку із сучасною велоінфраструктурою. Тривають переговори, щоб цей маршрут продовжити аж до кордону.

Новий проєкт викликав жваву дискусію – люди активно обговорюють, чи доцільно це робити під час війни.

Urbis Air зібрав кілька точок зору з офіційних джерел, зокрема поцікавився досвідом українських міст, які перебувають під обстрілами.

Що відбулося

На ділянці міжнародної траси М-09 від Львова до Рави-Руської має розпочатися капітальний ремонт дорожнього покриття. Замовник робіт – Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області. Фінансуватимуть проєкт за кошти ЄБРР.

Коли про масштабний проєкт дізналися керівники місцевих громад, де проходить траса, зініціювали, аби паралельно з ремонтом дороги облаштували суцільну велодоріжку від Львова до Жовкви. Тим паче, велодоріжки були передбачені в капремонті, щоправда, лише в населених пунктах. І хоч на початках у цю ідею вірили одиниці, цей проєкт таки включили у проєктно-кошторисну документацію. Нещодавно його публічно презентували. Наразі тривають переговори та офіційні звернення до міністра інфраструктури України, аби велодоріжка проходила зі Львова не лише до Жовкви, а й до Рави-Руської.

Керівники сусідніх громад – Львівської, Жовківської та Куликівської, які й ініціювали будівництво велодоріжки, називають цей проєкт безпрецедентним та стратегічним для розвитку їхніх громад. У проєкті передбачено чимало інновацій, які до цього не застосовували та які скеровані на покращання безпеки на дорозі.

“Це є хорошим прикладом міжмуніципального співробітництва та консолідованої позиції Львівської, Жовківської та Куликівської громад”, – каже заступник директора департаменту міської агломерації Львівської міської ради Роман Кізима.

Міський голова Жовківської громади Олег Вольський, який також був серед ініціаторів створення велодоріжки, розповідає: «Для Жовкви та навколишніх громад будівництво велодоріжки – це насамперед альтернативний маршрут. Окрім того, з початку року у Жовківській громаді відбулося два чемпіонати України з велоспорту, на який приїздили спортсмени з усієї України. Жовква потроху стає велосипедною столицею України. І поява нового веломаршруту лише сприятиме розвитку цього виду спорту, популяризуватиме наше місто та залучатиме більше туристів”.

Зважаючи на велику кількість у Жовкві архітектурних та культурних пам’яток, велодоріжка теоретично мала б розширити туристичний потенціал цілого Львівського регіону.

В.о. начальника управління вуличної інфраструктури у ЛМР Павло Сирватка звернув увагу на ще один важливий нюанс: “Велодоріжка від Львова до Жовкви, а нині активно обговорюється, щоб її зробили і до Рави-Руської, особливо актуальна в межах ЄвроВело. Це європейська мережа магістральних велосипедних сполучень, розроблена європейською федерацією велосипедистів і яка сполучає країни Європи між собою”.

Велодоріжка під час війни – чи доцільно

20% населення із навколишніх до Львова громад готові регулярно їздити у місто на велосипедах / електросамокатах. Це результати опитування Київського міжнародного інституту соціології на замовлення Ради Європи, яке провели вже під час війни.

“Це гарна нагода, якою треба скористатися. І від якої всі виграють. Бо наразі маємо дуже небезпечні і перевантажені виїзди зі Львова. З тої самої Наварії є чимало людей, які готові їхати до Львова на електросамокатах за умови безпечного веломаршруту”, – каже голова Львівської асоціації велосипедистів Матвій Шкотняр.

Тож із появою зручної та безпечної велоінфраструктури можна припустити, що це розвантажить дорогу та виїзди зі Львова.

Відомий данський урбаніст Мікаель Андерсон переконує, що під час війни такі проєкти є надважливими. Від початку війни Мікаель волонтерить – передає українським містам вживані велосипеди з Данії. А також задіяний у створенні велодоріжок у Миколаєві (той, що обласний центр) як додаткових мобільних маршрутів, які зараз у місті особливо помічні.

“Багато людей запитують: навіщо українцям велосипеди. Є кілька причин. Насамперед мова про велику кількість ВПО, яким велосипед суттєво полегшує пересування населеними пунктами – добирання до магазинів, аптек, школи тощо. Також велосипед забезпечує доступ до віддалених громад, зокрема й тих, які постраждали від російської агресії, – каже Мікаель Андерсон. – Навіть якби війна закінчилася завтра, гостра потреба у велосипедах для українців однаково залишиться. Адже в багатьох регіонах розбомблені дороги, якими важко їхати автівками. А громадський транспорт там усе ще не надійний”.

Велоактивісти, які виступають за будівництво, апелюють ще й до того, що цей проєкт фінансується за кошти ЄБРР. Тому закиди на кшталт “краще би на фронт гроші передали” не зовсім коректні. Це лише гарна нагода, якою треба скористатися.     

Головне фото: FB EuroVelo in Ukraine