Ексклюзивне інтерв’ю зі спеціальним гостем Lviv Urban Forum – головним архітектором Нідерландів у 2015 – 2021 роках Флорісом Алкемаде.

Поспілкуватися із Флорісом Алкемаде Urbis Air вдалося на головній архітектурній події України – Lviv Urban Forum – у перерві між виступами спікерів. Поговорили про важливість комунікації архітекторів з громадою і навіть школярами; про панельні будинки та чи потрібно їх зберігати. А також здивували гостя асоціаціями з його країною та дізналися, що найбільше сподобалося нідерландцю у Львові.

“Архітектура – це завжди про людей”

– Флорісе, Ви вперше відвідуєте Україну ще й в такий складний для країни час? Чи були побоювання їхати на Lviv Urban Forum?

– Це мій перший візит в Україну, і зізнаюся, що найбільше були схвильовані троє моїх дітей. Я ж не боявся. Звісно, усвідомлював усі можливі ризики. Але я також розумів і важливість такої архітектурної події, коли йдеться про відбудову всієї країни. Бо важлива не лише зброя, а й дискусія, івенти, які відбуваються. Тож я на це відважився. І не пошкодував.  

– Для України спеціальність головний архітектор всієї країни – щось нове, своєрідний феномен. Розкрийте деякі секрети вашої  роботи, якими  були  основні завдання. Чи впливає на роботу форма правління вашої країни – парламенсько-конституційна монархія?

– Насамперед треба розуміти, що в Нідерландах є головні архітектори у містах. В їхній компетенції вирішувати проблеми на рівні свого міста. Головний архітектор Нідерландів відповідає за більш загальні питання всієї країни. Представляє архітектуру країни перед владою. Відстоює перед політиками важливі для країни проєкти. Водночас не пов’язаний із владою і не підпорядковується їй, тільки королю. Ми працюємо як незалежна перед владою організація, яка доносить архітектурні проблеми політикам і владі, відстоює їх вирішення, ухвалює та знаходить рішення.

Коли я очолював цю посаду, в мене не було завдання реалізувати якийсь конкретний проєкт. Радше, створити належні умови для роботи та розвитку архітекторів. Ми давали їм можливість робити щось нове. Допомагали країні стати кращою. І в цьому така форма правління, як монархія,  ніяк не впливає на роботу головного архітектора країни. Навпаки, попри монархію, архітектори працюють  у дуже демократичному руслі. Є постійна комунікація проєктантів з громадою. Бо архітектура – це завжди про людей.   

– Розкажіть трохи детальніше, як саме у Вашій країні відбувається комунікація архітекторів та громади?

– Так звана підзвітність архітекторів громаді – звична для нашої країни практика. Аби ознайомити людей із тим, що буде будуватися у їхньому районі, ми організовуємо спеціальні зустрічі, робимо скетчі, макети, все це розміщаємо за великим столом. Запрошуємо людей дивитися, обговорювати. Така комунікація є обов’язковою, і це контролює держава. Є стале правило: люди повинні мати доступ до всієї інформації проєкту. І влада країни всіляко заохочує і сприяє цьому. І така ж позиція  у приватників або ж забудовників, які працюють на владу.

Є кейси, коли спеціально винаймають офіси для комунікації між архітекторами та мешканцями району, де буде будівництво. Пригадую, один проєкт, пов’язаний зі школою. Тоді архітектори приходили до навчального закладу і показували школярам свої напрацювання. Тобто залучають навіть дітей та привчають їх вже змалечку брати участь у таких обговореннях. Ще раз – це не має бути прихована інформація. Велика проблема, коли архітектори не мають можливості працювати з громадами, ділитися та обговорювати проєкти. Адже без людей це все не може бути можливим.

Навіть коли виникають непорозуміння чи гарячі дискусії між владою і архітекторами, ключовим стає, а яке бачення для громади є важливішим.

“Ми не намагаємося вирішити проблему, аби вона зникла, ми вчимося з нею жити”

– Ви близько шести років обіймали посаду головного архітектора країни. Які були основні виклики і як вдавалося їх вирішувати?

– Мабуть, найскладнішим у роботі головного архітектора країни є потреба співпрацювати із політиками, які нерідко міркують абсолютно протилежно від архітекторів. Вони намагаються дати людям щось у короткому терміні. В архітекторів інший ритм – обміркувати всі деталі і викласти це у проєкті. Коли в нашій країні треба було реконструювати один з мостів, політики виступили проти. Реконструкція дещо змінила би вигляд мосту, а зміни лякають владу. А ще – потребувала багато коштів. Утім, ми як фахівці розуміємо всю необхідність цього процесу, аби міст був безпечним і надалі функціонував. Архітекторам доводиться переконувати політиків. Не завжди це легко, але для цього наводимо багато аргументів.  

Щодо викликів – у нас є чимало своїх проблем. Треба зводити будинки, бо в країні мешкає багато людей. У нас піднімається рівень моря, і це загроза для всієї країни. Це все такі проблеми, які не можна вирішити одразу і не існує якогось готового рішення. Одне із рішень щодо рівня моря – забрати повністю набережні. Щоб вода могла заходити на землю далі. Таким чином земля, як губка, вбиратиме воду і певним чином це буде вирішувати проблему. Ще одне з рішень – насипати острови. Водночас розуміємо, що проблема йде і від річок. Це все приклади того, що ми не намагаємося вирішити проблему, аби вона зникла, ми вчимося з нею жити. Це важкі завдання, які ми вирішуємо не один десяток років.

– В Україні вже не перший рік триває дискусія щодо подальшої долі “панельок” – зносити чи залишити. Яка Ваша позиція щодо цього?

– Панельні будинки – це також і історія, яку не треба забувати. Мені імпонує позиція колеги з Японії, який виступав на форумі, розповідаючи про культуру своєї країни. В них це вид мистецтва, коли золотим покриттям з’єднують дві розбиті частинки одного цілого. Вважаю, що саме так треба робити із вашими панельками. Так, можливо, деякі треба переробити чи повністю замінити, зробити приємнішими для ока, комфортнішими для людей. Але й не забувати, що таким було ваше минуле. 

– Від початку повномасштабного вторгнення Нідерланди передали українцям, зокрема Львову, сотні тисяч цибулин тюльпанів. Мимоволі Ваша країна асоціюється з тюльпанами. А які ви в плані архітектури?

– (Здивований – UA).  Не можна назвати чогось конкретного, з чим могли б асоціюватися Нідерлданди.  Нідерланди мають і можуть асоціюватися із нестандартними підходами та вирішенням проблем в плані архітектури. Ми не просто знаходимо відповідь на якусь проблему, ми знаходимо шляхи зробити це красиво і нестандартно. Тому радше не якийсь стиль має асоціюватися з країною, а саме підхід до вирішення проблеми.

“Після війни суспільство буде травмоване. Це треба вже враховувати у відбудові країни”

– Які у Вас враження від побаченого у Львові та участі у Форумі?

– Я бачу багато креативних ідей, багато учасників, які готові працювати і змінювати щось.  Це надихає. 

Мене дуже вразили у вашому місті маленькі вулички та провулки у центрі – як вони облаштовані та які затишні. Дуже сподобалося, що у вас багато дерев.

Усі питання, які стосуються відбудови України є важливі: будівництво нових будинків, комунікація громада із владою, архітекторами та  забудовниками. Та водночас треба розуміти, що після війни буде велика травма – скалічене суспільство  фізично і психологічно. І про це треба думати вже і враховувати в архітектурі. Тому так важливі комфортні та зручні міста.

Головне фото: Lviv Urban Forum

Читайте також: