Urbis Air продовжує серію статей про світові кейси відбудови зруйнованих війнами міст. Японія має унікальний досвід післявоєнної відбудови. І хоча йдеться про країну з іншою релігією та традицією, дещо спільне з Україною таки є.

Дві країни зуміли в надважкий час змобілізуватися. Україна – у перші дні повномасштабного наступу. Як наслідок – провал воєнної кампанії “Київ за три дні”. Японія ж – відразу після поразки у Другій світовій війні, у час цілковитої післявоєнної та політичної розрухи. Як результат – “економічне диво”, яке назвуть чи не першим у світовій історії.

Приклад відбудови Японії цікавий і в містобудівній галузі, і з позиції економічного відновлення. У країні, де віками панували олігархічні клани, після війни зуміли побороти корупцію, олігархат та обрати демократичний напрямок розвитку. А також перезавантажитися з одного напрямку розвитку, який був до війни, на абсолютно протилежний – стратегічний, який з роками лише виправдовував себе.  

Це був особливо важливий крок – не просто відтворити те, що було до війни. Японці зуміли швидко переосмислити і переорієнтуватися як в економічному плані, так і в містобудівних підходах.

Не факт, що Україні потрібно взяти абсолютно всі японські ходи за взірець. Але оця здатність аналізувати й швидко приймати часом важкі до реалізації, але перспективно важливі рішення – те, чого нам варто було б повчитися.

Отож, що зробили японці.

Ставка на “мікс”

У Другій світовій війні Японія була агресором: країна нападала, а не захищалася, використовуючи ресурси захоплених нею територій. Однак після своєї політичної та фізичної поразки у захопницькій війні Японія повністю змінила вектор розвитку. А відбудова країни перетворилася на стрімке і тривале економічне зростання.

Однією з причин японського “економічного дива” була політика США, яка після завершення війни упродовж семи років контролювала колишню країну-агресорку та фінансово їй допомагала. Штати входили до антигітлерівської коаліції. А отже, було запроваджено важливі на той час для Японії реформи – земельну, податкову, зміни у сфері праці, обрано курс на розвиток демократії.  

Експерти назвуть це міксом ліберальної, планової та самобутньої економіки. Свій так званий мікс тепер має обрати для свого розвитку також Україна.

Забрали в олігархів і продали селянам

До Другої світової війни земля та економіка в Японії належала переважно землевласникам та великим олігархічним кланам, які вели постійну війну з чиновниками. Після 1945 року їх почали “ліквідовувати”.

Розпуск дзайбацу – компаній, які утримували акції холдингів, серед найголовніших реформ Японії. Це допомогло демонополізувати економіку країну. На місці надмонополій утворилося багато нових фірм.

У землевласників конфіскували сільськогосподарські угіддя і за дуже пільговими цінами продали фермерам, які раніше працювали на цій землі. Посилилася конкуренція та суттєво зменшилася часка самодіяльного населення.

Сучасні аграрії почали вкладатися в банківську систему та нові технології. Водночас було знято обмеження на переїзд до інших міст, що особливо знадобилося у відбудові постраждалих міст.

Блакитні декларації

Післявоєнна Японії мала ще одну дуже цікаву і, що важливо, цілком актуальну і для українських реалій практику. Щоб заохотити людей сплачувати податки добровільно, тут запровадили блакитні декларації — для тих компаній, які належно вели бухгалтерський облік та звітність і все вчасно платили. Бізнеси, які подавали такі декларації, держоргани менше контролювали та перевіряли. Нову податкову систему для країни розробила група американських науковців.

Будинки відбудовували місцеві. Інфраструктуру – влада

Токіо – одне з міст Японії, яке найбільше постраждало від наслідків Другої світової. І відбудовувати його вирішили в досить дивний спосіб.

Не маючи коштів, муніципальний уряд дозволив, аби більшу частину будівництва на власний розсуд відбудовував приватний сектор — компанії та самі мешканці, які втратили житло.

Людям потрібно було десь жити. Так і з’явилися цілі вулички з тимчасовими будиночками. Через своєрідне планування Токіо часто називають “містом сіл”.

Тим часом інфраструктуру міста будував муніципальний уряд.

У європейців японці запозичили ідею створення широких вулиць та проспектів. Крім зручності, для японців широкі вулиці мали ще одне важливе у сенсі безпеки значення. Вони не дозволяли пожежам, які часто виникали через землетруси, поширюватися містом.

Саме через безпеку японці почали використовувати під час будівництва бетон, а не, як раніше, дерево.

В архітектурі японці надавали перевагу мінімалізму, що тісно перепліталося з їхньою культурою.

Цікаво, що висотним мегаполісом Токіо стало відносно нещодавно. 70% міських хмарочосів збудували вже після 2000 року.

Загалом Токіо будували за нестійкими правилами зонування. Місто стало інтегрованим і багатофункціонального призначення, де маленькі та вузькі пішохідні вулиці поєднуються з лініями високошвидкісних поїздів.

Мікрорайони Токіо вийшли такими багатофункціональним, що мають усю потрібну для життя інфраструктуру та розваги. Це ще одна із причин, чому у столиці люди переважно користуються не власними авто, а громадським транспортом. 

У кварталах з малоповерховою забудовою, яку зводило місцеве населення без проектувань, всю необхідну інфраструктуру підводили вже після появи будинків. Такий підхід був не характерний для Європи. Натомість японці в такий спосіб показали, що інфраструктура може бути адаптована до вже збудованого середовища.

До слова, токійську інфраструктуру вважають сьогодні найвдалішою у світі, не кажучи вже про різноманітний житловий фонд і жваві багатофункціональні квартали.

Цікава містобудівна традиція

В японців є традиція перебудовувати синтоїстські храми через кожні 15-20 років. Будівельні матеріали при цьому використовують ті ж самі, форму теж зберігають. Святилище Ісе дзінгу, – головна синтоїстська святиня Японії, яку повністю перебудовують кожні 20 років.

 Фото https://uk.wikipedia.org/wiki/Святилище_Ісе

На що робити ставки – переосмислення

Для Японії післявоєнна відбудова фактично стала модернізацією економіки. Після війни Японія відійшла від довоєнних напрямків та зробила ставку на найстратегічніші сектори економіки та розвиток освіти.

Було розроблено державні програми, які не втрачали актуальності навіть кілька десятків років поспіль. Це зокрема і показник хорошого менеджменту та далекоглядності.

Японський уряд вираховував найпріоритетніші напрямки розвитку та підтримував їх.  

Читайте також: Варшавські лайфхаки: що треба знати про відбудову польської столиці

Низка значних технічних новинок народилася і була запроваджена у масове виробництво на японських фірмах. У другій половині 50-х років – нейлон, транзисторні приймачі, у 60-70-х роках – аудіостереосистеми, відеокамери і відеомагнітофони, у 80-х – комп’ютеризовані роботи, мікросхеми на кремнієвих кристалах тощо.

Втім, японці інвестували у високотехнологічні технології ще й тому, що мали обмежені природні ресурси.

В Україні з природними ресурсами все навпаки. Це наше багатство. Одне слово – нам є з чого відроджуватися.

Зараз важливо – вірити у власні сили. Змогли вистояли «три дні», зможемо і відбудувати свою країну.

Готуймо власний план відбудови нашої країни, використовуючи при цьому найкращі світові досвіди. Хоча, будьмо відверті, відбудова України прямо і опосередковано фактично вже розпочалася.

Головне фото – unsplash.com

Читайте також: Містобудівний досвід Лондона: корисні уроки для України