Уперше у своїх проєктах пам’ятників і меморіалів архітектори передбачають місця для укриття та захисту від обстрілів, а самі конструкції роблять максимально дешевими та простими у догляді. Можемо говорити про новий тренд, абсолютно відмінний від радянської традиції.

В Україні відбулося кілька Всеукраїнських архітектурних конкурсів на найкращі проєкти меморіалів. Минулого тижня оголосили про створення меморіального комплексу воїнам-захисникам України на території кладовища в Корабельному районі Миколаєва. Тим часом триває підготовка до ще одного архітектурного конкурсу, де також йтиметься про створення меморіалу, цього разу у Львові.

Попри всю важливість гідного вшанування наших героїв, постає питання з уже поширеним для українців хештегом – а чи “не_на_часі”, а надто під час війни?

Коли ж “на часі” і як події в Україні позначаються на проєктуванні пам’ятників сучасній історії – про це URBIS AIR поспілкувався зі львівською командою молодих архітекторів з Бюро Guess Line Architects.

Вони успішно взяли участь в крайніх двох конкурсах від Миколаївської міської ради та долучилися до розробки концепції меморіалу у Львові, щодо якого місто має організувати ще один Всеукраїнський архітектурний конкурс.

У питаннях “на часі” ця команда архітекторів має неабиякий досвід. Їхні попередні аналогічні проєкти було визнано кращими на міжнародному рівні. Натомість сама реалізація супроводжувалася скандалами на тему, якою часто маніпулюють в українському інформаційному просторі – не на часі.

Саме так було, коли у Львові почали зводити Меморіал пам’яті Героїв Небесної Сотні (головне фото). Хоча нині це перший і досі єдиний в Україні публічний культурний простір Гідності такого масштабу. Пам’ятник без пам’ятника загиблим під час Революції Гідності. Щодня сюди приходять тисячі відвідувачів.

Вже під час повномасштабного вторгнення ці ж архітектори створили біля Меморіалу Гідності сучасний інформаційний центр. Це важлива частина сучасного музею просто неба, через який відвідувачів транслюють історію незалежності нашої країни. Під час його будівництва також не вщухали розмови щодо доцільності.  

А днями проєкт львівської команди Меморіального комплексу-кладовища переміг у Всеукраїнському конкурсі, який проводила Миколаївська міська рада. Керівник колективу – Ігор Когут, архітектори – Андрій Лесюк, Михайло Когут, Катерина Іващук, Єгор Перепелюк, Ігор Когут, Ярослав Іваськів.

Інший проєкт цієї ж команди посів друге місце у ще одному конкурсі, який також проводила Миколаївська міська рада. Це меморіальний комплекс на ділянці біля Херсонського шосе.

“Такі проєкти, як інформаційні центри та меморіальні комплекси – це не лише сучасні музеї просто неба чи місця вшанування наших героїв. Це наша важлива зброя з ворогом, яка має додавати сил, щоб виграти цю тривалу війну”, – наголошують наші співрозмовники. Втім, зізнаються, що з деякими проєктами таки можна і зачекати. 

“Меморіальний комплекс-кладовище у Миколаєві – це не просто креслення, це ціна нашої свободи“

– Чи відомо, коли розпочнеться реалізація проєкту-переможця у Миколаєві?

Андрій Лесюк, архітектор: Ще невідомо. Можливо, в конкретному випадку варто дещо зачекати з реалізацією. Доцільніше розпочати, коли ситуація в Миколаєві та країні загалом стане стабільнішою. Це також треба і для розуміння загальної кількості поховань на Меморіальному комплексі. Втім, переконаний, що починати проєктувати такі простори треба вже. Для нас – це не просто креслення проєкту, а ціна нашої свободи. Свої об’єкти проєктуємо таким чином, аби про це замислювалися і відвідувачі меморіальних комплексів.

– У проєктуванні меморіалів чи не вперше враховано питання безпеки під час обстрілів?

– У своїх двох проєктах в Миколаєві ми передбачили багато моментів, які захищатимуть від обстрілів відвідувачів меморіалу. Питання захисту враховували також інші команди, які відвели місце навіть для укриттів. Загалом ми спроєктували простір, який має жити і водночас раціонально виглядати, легкий та безпечний у догляді, без потреби у регулярному обслуговуванні. він може стати захистом від осколків, а на випадок прямого влучання – не затратний у відновленні цього простору.

– Яким має бути майбутній Меморіальний комплекс у Миколаєві?

Єгор Перепелюк, архітектор: Це буде місце для поховань воїнів з благоустроєм прилеглої території, центральна меморіальна Алея пам’яті, засаджена деревами, сквер. Все це без зайвого пафосу у стриманому стилі з гідністю до кожної людини, яка тут спочиває. І, звісно, з безбар’єрним середовищем. З шаною до померлих і повагою до відвідувачів.

Тут передбачено багато зелені. Це забезпечить шумоізоляцію та створить атмосферу захищеності, тиші та спокою. Дерева вздовж алеї як символ продовження життя та затінок у спеку. Також багато високих, майже у людський зріст злакових трав та кущів. Будуть місця для сидіння, щоб за потреби відвідувачі могли перепочити.

На відміну від Львова, комплекс у Миколаєві буде публічним простором більш стриманого характеру.

– Наскільки цей проєкт дорогий в умовах нашого часу?

– Насправді проєкт – чи не найдешевший, зважаючи на всі пропозиції, які надійшли на цей конкурс. У нашому проєкті немає жодного дорогого рішення. Все продумано таким чином, аби меморіал можна було зробити в реальних умовах. Серед матеріалів лише декоративний бетон, гравійна засипка та метал для іменних табличок на хрестах.

– Як саме долучилися до реконструкції Марсового поля у Львові?

Катерина Іващук, архітекторка: Це була ініціатива міської ради Львова, безпосередньо головного архітектора, долучити саме нашу команду на волонтерських засадах до розробки концепції – бачення Меморіального комплексу Героїв України на Марсовому полі. Оскільки ми маємо вже досвід роботи з меморіальними комплексами.

Разом з управлінням архітектури та містобудування ми розробили попередню концепцію, спланували структуру меморіалу, як він мав би виглядати. Це має бути дуже стримана архітектура. Комплекс складатиметься з сектору для поховань, алей, скверу і меморіальної площі. На могилах будуть хрести у вигляді козацьких – як символ українського війська та багатовікової війни, яка бере свій відлік ще з козацьких часів.

Далі міська рада має підготувати архітектурний конкурс, після якого журі вибиратимуть найкращий проєкт-переможець.

Головне фото: Львів. Містобудування