Криниця – “Світезянка” – “Кульбаба”. А нині – фонтан Да Вінчі. Кілька епох та символів одного місця, яке стало ще одним зручним простором у Львові.

Без МАФів та парасольок

Оновлений фонтан на площі Галицькій, де завжди дуже людно, перетворився на ще один громадський простір у Львові. Без МАФів та парасольок тут стало помітно просторіше, хоча реставрація площі ще не завершена. У планах демонтувати ще три кіоски та перенести зупинку.

Тим часом на місці одного зі знесених МАФів вже росте дерево. Замість столиків, які загороджували прохід, – простір, який озеленили та встановили освітлення. Відпочити можна на антивандальних стільцях. Вони малопомітні і ніби розчиняються у просторі.

Сам фонтан став доступнішим для людей, є практичним у теплу пору року. На обідку можна посидіти. Вода б’є своєрідною квіткою досередини. Квітка – це елемент попереднього, який проектантка зберегла в новому.

“Такий тип фонтану створює більш приємний мікроклімат у спеку. Має менше видимого сміття, що плаває в чаші звичайного фонтану. В ньому важче поламати обладнання та потоптатися по форсунках. А взимку він стає частиною площі, що візуально її не збільшує. Такою, власне, і була задумка – частку минулого інтегрувати у сучасне”, – розповідає авторка реконструкції площі Галицької, архітекторка Ольга Криворучко.

Трохи історії

Під час реставрації площі Галицької та демонтажу фонтану знайшли мури стародавнього храму XVI cтоліття. А на самій площі – артефакти XIII-XIV століть.

Архітекторка-проєктантка Ольга Криворучко, яка займалася реставрацією площі, увічнила таку знахідку. Ознакування храму Воздвиження Чесного Хреста встановили у мощенні відреставрованої площі. Хтозна, чи дізналися б про таку унікальну знахідку археологи, якби фонтан залишився у своєму попередньому вигляді – зі скульптурою Кульбаби.

Дослідники Львова розповідають, що у давніші часи на місці сучасного фонтану була криниця. Наприкінці XІX ст. давню криницю переоблаштували у фонтан. А згодом його прикрасила триметрова біла статуя міфічної богині Світезянки з балади Адама Міцкевича. Пам’ятник самому Міцкевичу – неподалік. Після Другої світової війни – скульптура зникла. На жаль, невідомо, де саме перебуває Світезянка і чи збереглася. Після неї була скульптура хлопчика. А з 1970 року – нейтральна скульптурна композиція художника Олега Микити – Кульбаба. Її львів’яни найбільше і запам’ятали.

2019 року, коли площу Галицьку почали реконструювати, поціновувачі радянського мистецтва та спадщини монументалізму ініціювали відновлення “Кульбаби”. Проте це виявилося неможливим через технічний стан. Композицію “Кульбаби”, на відміну від Світезянки, доля якої досі не відома, зробили експонатом у музеї.

До речі, якщо уважно придивитися до Кульбаби, то можна знайти багато спільних типових елементів із фонтанами, які нині є перед центральним входом до парку культури ім. Хмельницького. Після першої пандемії місцеві жартома почали називати їх пам’ятниками коронавірусу.

Ольга Криворучко пояснила, чому “Кульбабу” неможливо було зберегти: «Водопоровідні елементи зносилися і вже не підлягали очищенню, розсипалося металеве обрамлення. Оскільки композиція не була повністю оригінальним твором мистецтва, тож вирішили не відтворювати попередні зразки. Натомість залишили лише кам’яні борти, що зараз є навколо чаші фонтану. Це своєрідний символ старовинної криниці”.

Усе на свої місця розставив час

Кульбаба, як символ радянської епохи, потрапила у музей “Територія терору”. А фактично заново збудований і  виконаний у сучасному стилі фонтан, присвятили сучасним українським героям-захисникам.

Кортенівську сталь, з якої зроблено покриття фонтану, у Львові можна побачити також на Меморіалі Небесної Сотні та на території громадського простору біля пам’ятника ЗУНР, що на куті вулиці Городоцької та Бенедиктовича. 

До речі, кортенівська сталь має цікаву властивість. Щойно покриється оксидним шаром, корозія припиняє поширюватися всередину матеріалу. І замість руйнування виконує абсолютно протилежну функцію – захисну…