Джерело

Спробуємо розібратися, хто в США регулює містобудівну діяльність, і порівняти з українською практикою.

Українські реалії

Ми звикли до того, що правові відносини між суб’єктами ринку, містами і державою встановлюють у законах, які потім деталізують у підзаконних актах Кабміну або міністерств, а вже тоді спускають на міста, де місцеві депутати можуть щось уточнити своїми рішеннями.

Наприклад, правила благоустрою міста базуються на типовому положенні про правила благоустрою (затверджено Кабміном), про яке записано в законі України про благоустрій. Якби в законі не було такого положення або Кабмін не розробив би його, то і в містах неможливо було б прийняти правила благоустрою.

Слід зауважити, що стосовно містобудування українські міста не можуть нічого «уточнити». Муніципалітети мають право і обов’язок розробки містобудівної документації (генплани та детальні плани територій), але не мають прав встановлювати «правила поведінки суб’єктів». В Україні міста керуються виключно жорсткими нормами права, встановленими державою. Єдиний вид документації, який дозволяв певний люфт (правила забудови міста) був скасований у 2011 році законом №3038 (про регулювання містобудівної документації), прийнятим за часів Януковича.

Як це відбувається в США?

Як уже вказували в частині 1 дослідження, державної національної політики містобудування в США не існує. Є федеральні програми, які посилюють роль міст і добросусідства. Усі рішення щодо правил забудови приймають на рівні міст.

На початку освоєння Америки в кожному місті розробляли свої правила: як планувати місто, як проєктувати, будувати і контролювати будівництво і як експлуатувати нерухомість у місті. Коли ринок будівництва розширився, це стало незручно — в кожному місті існували власні норми проєктування та будівництва, тож фахівцям і девелоперам доводилося постійно вчитися працювати в різних містах.

З метою уніфікації правил на початку ХХ століття було розроблено три американські регіональні модульні групи будівельних норм (за назвами організацій, що їх розробляли):

BOCA — для Східного узбережжя та Середнього Заходу;

SBCCI — для Південного Сходу;

ICBO — для Західного узбережжя і територій центральної частини до Середнього Заходу

Стало зручніше.

У 1972 році ці три установи створили Раду американських будівельників (CABO) для підготовки національного будівельного кодексу для житлового будівництва, але після декількох років розробки його схвалили лише дві юрисдикції. Інші міста та штати не застосовували його.

А проблема нікуди не поділася.

Міжнародні кодекси

У 1994 році BOCA, SBCCI та ICBO знов об’єдналися, щоб сформувати Міжнародну раду з правил (International Code Council — ICC) для розробки повного набору будівельних норм, які не мали б регіональних обмежень: це так звані міжнародні кодекси (або I-Codes). На цьому наполягали і архітектори, і будівельники, щоб не втрачати час на отримання і дослідження різних регіональних будівельних норм.

У 2000 році було опубліковано перше видання Міжнародного будівельного кодексу (International Building Code — IBC). Цей кодекс (точніше кодифіковані будівельні норми) став основним для США, але не тільки: він використовується в країнах Карибського басейну та Латинської Америки, тому і називається міжнародним.

Кодекси, які розробляла (і продовжує розробляти) Міжнародна рада з правил ICC:

IBC — Міжнародний будівельний кодекс;

IRC — Міжнародний житловий кодекс;

IFC — Міжнародний протипожежний кодекс;

IFGC — Міжнародний кодекс паливного газу;

IEBC — Міжнародний кодекс з експлуатації будинків;

IECC — Міжнародний кодекс енергозбереження;

IPSDC — Міжнародний кодекс утилізації приватних стічних вод;

ISPSC — Міжнародний кодекс басейнів і спа;

IZC — Міжнародний кодекс зонінгів

IPMC — Міжнародний кодекс технічного обслуговування власності;

IPC — Міжнародний сантехнічний кодекс;

IMC — Міжнародний механічний кодекс та інші.

Створення деяких кодексів не обійшлося без скандалів. Національна асоціація протипожежного захисту відмовилася співпрацювати з командою ICC і створила власний протипожежний кодекс, що оскаржили Американський інститут архітекторів, BOMA International і Національна асоціація будівельників будинків.

Уже 2019 року New York Times опублікувало таємні матеріали про угоду між розробниками кодексів і Національною асоціацією будівельників будинків, яка свідчила про вплив забудовників на розробників, аби видалити зміни до кодексів, які стосуються питань зміни клімату, й уникнути більш жорсткого регулювання будівництва.

А проте, система кодифікованих знань існує і розвивається.

Міжнародний будівельний кодекс

Розглянемо зміст Міжнародного будівельного кодексу (редакція 2018 року):

Сфера застосування.

Управління і виконання. Визначення термінів.

Функціональне призначення будівель.

Спеціальні детальні вимоги до використання та розташування будівель.

Висота та площа забудови.

Види конструкцій.

Особливості протипожежного та димозахисту.

Інтер’єрне оздоблення.

Системи протипожежного захисту та системи безпеки життєдіяльності.

Евакуаційні засоби.

Доступність.

Внутрішні інженерні комунікації.

Енергоефективність.

Зовнішні стіни.

Монтаж дахів і конструкції дахів.

Проєктування конструкцій.

Спеціальні перевірки та тести.

Ґрунти і фундаменти.

Бетон.

Алюміній.

Кладка.

Сталь.

Деревина.

Скло та скління.

Гіпсокартонні вироби, гіпсові панелі та тиньк.

Пластик.

Електрика.

Механічні системи.

Сантехнічні системи.

Ліфти та конвеєрні системи.

Спеціальні конструкції.

Посягання на право проїзду громадян.

Безпекові заходи під час будівництва.

Посилання на стандарти.

Додатки.

Цей документ включає 757 сторінок і виглядає як незвична для українців, але дуже логічно структурована суміш витягів з законів (права і обов’язки сторін), підзаконних актів (коли і куди подаємо документи), ДБН (як проєктуємо, як будуємо) і навіть цитат з підручників з опору матеріалів і будівельних конструкцій з формулами розрахунку статичних і динамічних навантажень.

Замість купи документів, які під час внесення змін можуть мати невідповідності одне одному, у США фахівці вибудували приклад одного системного документа, в якому є вся необхідна інформація для будівництва в містах.

Це дуже зручно.

(Не)обов’язковість виконання кодексів

Чи є цей кодекс обов’язковим для виконання? Міжнародний будівельний кодекс — це не закон, не постанова уряду, не наказ міністерства, це взагалі не урядовий документ. Це зведений досвід фахівців у сфері планування міст, проєктування, будівництва і експлуатації. Це означає, що виконувати його підказує здоровий глузд, а не наказ міністра, чи рішення парламенту. І це означає, що формально він не є обов’язковим для виконання, поки не буде прийнятий певною юрисдикцією як власний документ.

Як це діє?

Юрисдикція (штат або місто) або бере за основу якийсь з кодексів ICC, доповнює його і приймає рішенням місцевої ради чи штату, якщо всі міста в штаті погодилися, або… не приймає.

В останньому випадку в такому місті діють власні правила. До прикладу, більшість міст США прийняли за основу Кодекс про зонінги, але Чикаго відмовилося. У них власні правила забудови і власні вимоги до зонінгу, вони прийняли інший, об’єктний підхід.

Ті міста, які взяли за основу ICC, вбудовують його разом з численними місцевими особливостями до власних міських правил.

Як виглядають ці міські правила?

До прикладу, місто Нью-Йорк. Там є три основоположні документи: Статут міста Нью-Йорк, Адміністративний кодекс міста Нью-Йорк, Правила міста Нью-Йорк. В Адміністративний кодекс вшито Будівельний кодекс (Construction Code) з правовими аспектами. У нього вставлено майже на третину розширений Міжнародний будівельний кодекс IBC (кодифіковані будівельні норми — Building Code).

Таким чином, норми IBC, доповнені місцевими особливостями, входять в Адміністративний кодекс міста і є обов’язковими на території міста Нью-Йорк.

У місті Техас, до прикладу, ситуація інша: IBC просто вставлено в загальний міський кодекс без локальних доповнень. Стаття про будівництво включає інформацію про те, що робити, коли є розбіжності між місцевим законодавством і Міжнародним будівельним кодексом.

На цьому сайті є інтерактивна мапа, де можна побачити, в якому штаті, місті і які саме прийняті будівельні норми і що вони включают

кий висновок?

У Сполучених Штатах Америки діє повноцінне місцеве самоврядування. Питання МІСТОбудування віднесено до управління МІСТ. Держава і штат не втручаються в діяльність міста зі встановлення власних правил і норм.

Місто встановлює не тільки правила забудови, приймає планувальну документацію (зонінг), контролює будівництво, а й встановлює власні будівельні норми, іноді спираючись на спільно утворені норми, а іноді — на власні дослідження.

В Україні це навіть уявити складно. Причина: спадок Російської імперії і Радянського Союзу з жорсткою централізацією влади на рівні держави. Нагадаю, що генеральні плани українських міст до 1861 року ініціювалися і затверджувалися особисто російським царем. У радянські часи все було також у руках держави.

Але ж спочатку було місто!

До поневолення України Росією в сотнях українських міст існувало Магдебурзьке право — право на самоврядування і встановлення правил, у тому числі у сфері забудови. Саме тому реформа децентралізації в нас є найбільш успішною: вона має історичне коріння.

На жаль, законопроєкт 5655, прийнятий Верховною Радою України, не посилює місцеве самоврядування, а перетягує повноваження на державу і забудовників. «Американська модель», на яку нібито спираються автори законопроєкту, не має нічого спільного із законопроєктом.

Чи такої реформи ми потребуємо? Питання, звісно, риторичне.

У наступних матеріалах поговоримо про міський контроль будівництва та містобудівну документацію в США — про зонінги.

Ганна Бондар  –  народна депутатка ВРУ 9 скликаання (2019). Член Комітету з питань організації держвлади та місцевого самоврядування. Голова підкомітету з питань містобудування, благоустрою та земельних відносин у межах територій забудови.

Головне фото: Зведення нового проєкту житлового будівництва, Даллас, штат Техас, 15 травня 2018 р.Фото: EPA/UPG

Джерело