Славутич на Київщині – перше місто в Україні, яке підписало Меморандум про розвиток безбар’єрної архітектури. І навіть у час війни продовжує триматися цього курсу. У пріоритеті ж Києва – розвиток автомобільної інфраструктури. Це із сумом констатують громадські активісти. А що ж Львів, який був серед лідерів із доступності був ще до 2020 року?

Як у містах України формують безбар’єрний простір – в огляді URBIS AIR на прикладі трьох міст.

В Україні є ціла Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору до 2030 року. Ще навесні 2023-го, згідно із розпорядженням Кабміну, було затверджено й План заходів на 2023 – 2024 рр. щодо реалізації цієї Стратегії. Він охоплює шість напрямів, серед яких: фізична, інформаційна, цифрова, суспільна, освітня та економічна безбар’єрність. 

Щоб виконати цей План, кожна область розробляє свої заходи зі створення безбар’єрного середовища.  

Як з’ясувалося в огляді від URBIS AIR, для одних міст, як, скажімо, Славутич, такі заходи стали майже революційними, в інших – це Львів, Тернопіль, Чернівці – доступне та безбар’єрне середовища почали формувати ще задовго до 2022 року. 

Славутич: місто першим підписало Меморандум про розвиток безбар’єрної архітектури

За два роки до повномасштабного вторгнення, у 2020 році, в Україні на рівні держави було ініційовано програму “Без бар’єрів”, спрямовану на створення універсального публічного простору, дружнього до маломобільних груп населення та сімей із дітьми. Вже 2021 року перший в країні Меморандум про розвиток безбар’єрної архітектури підписала влада Славутича з Офісом першої леді та Мінрегіоном. Далі у місті вперше в Україні створили посаду радника міського голови з питань безбар’єрності. Місцева влада вирішила зробити наймолодше місто в Україні першим безбарʼєрним.

Тоді на своїй сторінці міський голова Славутича написав, що їхньому містечку лише 35 років і попередні 33 роки люди жили із високими бордюрами, не знаючи про існування безбар’єрності. Та щойно у місті почали робити пониження на тротуарах, окрім кількох вулиць, як містяни одразу почали вказувати на пропущені поріжки, недоступний простір для велосипедів і дитячих візочків. “Тобто люди 33 роки не помічали бар’єрів, але до безбар’єрного простору звикли дуже швидко. Так формується суспільний запит і це спонукає місто до стрімкого розвитку”, – зазначав він.

Почали впроваджувати доступність не лише з пониження бордюрів як найчастіших барʼєрів на вулицях міста. У 2021 році розробили інтерактивну мапу “Безбар’єрний Славутич”, яка постійно оновлюється.

Повномасштабне вторгнення лише підсилило важливість такої політики у місті. Радниця міського голови з питань безбар’єрності Тетяна Мельник у коментарі URBIS AIR розповіла, що впродовж 2023 року в їхньому місті не припиняли робити пониження на пішохідних переходах. А порівняно з 2022 роком таких понижень виконали майже вдвічі більше. У межах проєкту “Молодь ТуТ” облаштовано молодіжний простір пандусом й тактильною плиткою, ремонтують приміщення, облаштовують вбиральні для маломобільних людей. Також тривають ремонти на залізничному вокзалі з урахуванням доступної інфраструктури – встановлюють нову тротуарну доріжку, тактильну плитку, облаштовують вбиральні для маломобільних груп населення.

Тож безбар’єрність тут і надалі у пріоритеті. Ці прагнення зафіксували в стратегії розвитку до 2025 року, яку міській владі допомагало розробити урбан-бюро Big City Lab. Чого, на жаль, не скажеш про Київ.   

Київ: на наступні два роки в пріоритеті розвиток автомобільної інфраструктури

У міській цільовій програмі розвитку транспортної інфраструктури КМДА на 2024 – 2025 роки перевагу знову віддали автомобільній інфраструктурі. Це проаналізувала ГО “Пасажири Києва”.

Активісти столиці, які  особисто тестують капітально відремонтовані вулиці щодо безбар’єрності, констатують: попри передбачену на папері проєкту інклюзію, в житті її немає. Навіть після дорогих капітальних ремонтів вулиці не стають громадськими просторами, які мали би бути однаково зручними для усіх учасників дорожнього руху простором. Навіть у, здавалося б, найлегшій частині реалізації – пониженні бордюрів.

Наприклад, після капітального ремонту вулиці Шумського на Березняках тут на колісному кріслі перевернувся один із місцевих активістів. Причина у бордюрі, який залишився зависоким після капремонту. Вулиця, на ремонт якої витратили понад 80 мільйонів гривень, залишилася барʼєрною. Хоча за сучасними будівельними нормами, у місцях, де тротуар перетинається з проїзною частиною, бордюри мають бути виведені на один рівень. Допускається підвищення бордюру не більше ніж на два сантиметри.

Ще один негативний приклад переходу без пониження – пішохідний перехід на розі проспекту Відрадного й вулиці Донця поруч. У 2020 році в межах Громадського бюджету встановили світлофори. Минулого місяця ту ділянку почали переробляти.

У найближчі два роки у Києві мають понизити бордюри на 250 пішохідних переходах. На це заплановано близько 316 мільйонів гривень. Водночас на одну автомобільну розвʼязку на Богатирській передбачено майже 1,4 мільярда гривень, – наголошують активісти.

Нині з ситуації виходять точково, тільки коли є громадський вплив. Активісти звертаються у департаменти, контакт-центри, залучають депутатів.

У 2021 в такий спосіб у Києві ініціювали навіть пілотний проєкт. Йдеться про окремі вулички та навіть цілі мікрорайони. Це допомагає, але лише тоді, коли треба  вийти з дому до найближчого магазину. У масштабах міста це не працює.

“Просто пониження бордюрів не вирішить проблему нерівного асфальту й чарунків, гілля на очі й так далі. Вуличне середовище потребує комплексного підходу. Це не місце для якихось невеличких адаптацій, вони просто не матимуть користі. Це місце, де краще за все робити правильні загальні рішення – капітальний ремонт, під час якого треба дивитися на вулиці в контексті звʼязків усіх її користувачів”, – упевнена головна архітекторка “Альбому безбарʼєрних рішень” Софія Брем. 

Львів: перше місто в Україні, де зародилося кіно для незрячих

Для Львова тема доступності та безбар’єрності не нова. Ще наприкінці 2020-го в місті майже всі пішохідні переходи були понижені. А Львів був серед лідерів у рейтингу з доступності. У 2019 році місто посіло перше місце у суб’єктивному рейтингу доступності, яке проводив засновник ініціативи “Доступно UA” паралімпієць Дмитро Щебетюк. Тоді координатори “Доступно UA” і маломобільні визнали, що у Львові чи не найкраща ситуація з доступністю серед усіх міст України, де вони були.

До початку 2022 року у  місті працювало понад 90% озвучених світлофорів. Станом на 2020 рік такого не було  в жодному іншому місті України. Частина лікарень, відділення соцзахисту були оснащені звуковим маячком, який допомагає незрячим знайти вхід.

Саме Львів започаткував моду на унікальні інклюзивні проєкти, яких немає навіть у Європі. Як приклад – інклюзивний мистецький проект “Відчинилося життя”, де незрячі діти з усієї України та Європи виступають у супроводі оркестру Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької. У Львові зародилося кіно для незрячих.

Так було до. Після повномасштабного вторгнення акценти змістилися у бік фізичної безбар’єрності. Тим паче, що з цим у місті виявилося чимало проблем.       

Кілька місяців тому міська влада вирішила у центрі Львова, біля Ратуші, облаштувати доріжки для маломобільних груп. Бо інклюзивне покриття, яке тут зробили ще у 2015 році, не надто зручне – без суцільної смуги, переривається на перехрестях, без переходу через трамвайні колії та входу у Ратушу.

На недоступність центральної частини Львова, зокрема площі Ринок, неодноразово скаржилися і поранені військові, які приїздять у місто на реабілітацію або ж живуть там.

“Виходиш із Будинку воїна – й одразу незручний тротуар, та ще й вулиця на схилі, тому пересуватися можна лише проїжджою частиною, що насправді небезпечно. Коли я приїжджав на візку до Львова на реабілітацію з дружиною, то ми вдвох ледве справлялися з нормальним пересуванням, а коли залишився сам, то проїхав 20 метрів від дому і зрозумів, що це нереально, повернувся по милиці”, – сказав сержант 24-ї механізованої бригади Сергій Костишин в інтерв’ю місцевому виданню.

“До наявного покриття ми додамо систему переходів, яка забезпечить єдину мережу доступних смуг на площі Ринок”, – пояснив тоді головний архітектор міста Антон Коломєйцев. У міській раді запевнили, що втручання в інфраструктуру будуть мінімальні: частину мозаїки в межах цих смуг лише замінять гладкою гранітною плиткою. А чорна історична базальтова мозаїка залишиться – її перемостять в контексті направляючих смуг. Натомість для поранених стане, запевняє архітектор, значно безпечніше.  

За 10 місяців війни понад 45 тисяч українців одержали інвалідність

Ще до повномасштабного вторгнення інвалідність мав кожен 18-й громадянин України. І це, не враховуючи іншу групу маломобільних – людей похилого віку та мамів з дитячими візочками. 

За перші 10 місяців повномасштабного вторгнення понад 45 тис. українців одержали інвалідність. Це в 3,5 раза більше, ніж 2021 року. Про це повідомив  голова Національної асамблеї людей з інвалідністю Валерій Сушкевич. І ці цифри зростають щодня. Адже війна зовсім не закінчена і поранених та людей з інвалідністю буде лише більше. А отже, безбар’єрне середовище містам конче потрібне.

Головне фото: cheline.com.ua