Блог Любомира Зубача – заступника міського голови Львова з містобудування, народного депутата ВР VIII скликання

Першоджерело

У цьому всьому скандалі із масштабною забудовою Сокільників якось відійшов на другий план аспект про статус Сокільників – про те, що це все-таки село, а не місто, мільйонний обласний центр, якому притаманна багатоквартирна забудова. Зрештою, так визначає закон.

Але почнімо із самого початку, з азів

Навіть якщо запитати у ШІ, то він вам скаже: місто відрізняється від села кількістю населення, щільною багатоповерховою забудовою (бо десь всі ті люди мають оселитися), розвиненою інфраструктурою та зайнятістю мешканців у виробництві чи сфері послуг. І це правда. Головні ж ознаки села – мала кількість населення, що мешкає в приватних садибних будинках і провадить переважно сільськогосподарську діяльність. І це теж буде правда.

От це головна відмінність: чому місту можна, а селу – зась. Якщо дуже спрощено: багатоповерхівки для міста це нормально, для села – ні.

У Львові – мільйон населення. І цей мільйон людей не може жити в однородинних будинках: нам тоді всієї території країни не вистачить, тільки щоб розселити мешканців обласних центрів.

Що із селом?

Новим генпланом Сокільники де-факто хочуть перетворити своє село на місто. Населення Сокільників зараз – 8 тисяч. Новий генплан збільшує цю цифру до 50 тисяч. І не в якійсь віддаленій перспективі, а за якихось 20 років. Друзі, але це вже буде аж ніяк не село, а цілий райцентр на межі Львова.

А як же «село має лишитися селом» і «Львів нас забудує»? (Фото власне із тих часів.) Сьогодні ж Львів бореться, щоб Сокільники не забудували? Якийсь парадокс! Так не вважаєте?

Сокільники передумали і вирішили стати неофіційним спальним районом Львова? Тоді навіщо їм своя – наголошу – сільська ОТГ? Може, потрібна інша опція?

А що каже закон?

Кількість населення та критерії віднесення населених пунктів до міст, селищ або сіл в Україні визначає Закон «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України». Він набув чинності у січні 2024 року і скасував застаріле радянське регулювання, зокрема про селища міського типу. Таке поняття вже юридично не існує. Тому навіть така статусна трансформація для Сокільників неможлива.

За визначенням закону, місто – це населений пункт з переважно багатоповерховою забудовою, чисельністю не менш як 10 000 осіб. Село – населений пункт із садибною забудовою, чисельністю, звісно, меншою, до 10 000 осіб.

А отже, за допомогою нового генплану село Сокільники перетворюється на місто? Але ж ні, свій статус вони не змінюють. Як так може бути? Закон же визначає зовсім інакше. Це порушення.

Давайте відверто – якби Сокільники мали розташування десь у далекому Турківському районі, а не під боком у Львова – ніхто б про розширення, якусь багатоквартирну забудову навіть не задумувався. Ішлося б про те, щоб банально вижити і не вимерти.

А так це така схемка: як, залишаючись у статусі села, швиденько зробити документи під будівництво мільйона квадратних метрів і – увага! – всю інфраструктуру перекласти на плечі міста: від водопостачання до шкіл і садків. От звідки економія та менші ціни за квадратний метр у сокільницьких забудовах…

Підсумовуючи, скажу.

Насправді все дуже просто і є вибір: не хочеш щільної забудови, прагнеш слухати пташок щоранку – обираєш село. Твій пріоритет – швидка доступність до роботи і послуг – оселяєшся у місті.

Але у цій ситуації у нас відбувається підміна понять. Мовляв, місто будує, а чому нам не можна?

За всієї поваги, Сокільники – це все ж таки село, хоч упритул до великого міста. І його розвиток мав би полягати точно не в забудові сільськогосподарських угідь. Натомість Львів – мільйонне місто, де будували, будують і будуть будувати з однієї простої причини – це місто. І поки у місті будують – воно розвивається.

До теми: