У Львові нараховують понад 150 адрес з вітражами – і тут йдеться лише про житлові та адміністративні будинки. Нині багато з них додатково захищені від можливих обстрілів. Це стосується також давніх засклень у сакральних спорудах, де вітражі є невідʼємною частиною архітектури та спадщини. Саме про них URBIS AIR розповіла львівська реставраторка Марія Шумська-Барвінок.

Вітражі Латинської катедри

Латинський катедральний костел – пам’ятка архітектури національного значення на площі Катедральній, де поєднані архітектурні риси готики, ренесансу і бароко. Зокрема, вікна тут оздоблені вітражами початку ХХ століття. Це – портретні вітражі, на фоні яких вплетені ті чи інші події, споруди. У цьому, за словами реставраторки, особливість не лише львівських вітражів. Часто бувало, що люди в такий спосіб увічнювали меценатів, які дали пожертву на створення вітражів, чи якихось відомих постатей або ж навіть самих себе.

Вітражі Петра Холодного в Успенській церкві

Високі вікна памʼятки ренесансної архітектури Успенської церкви оздоблені вітражами художника Петра Холодного. Саме львівський період був найбагатший у його творчості. Тут він почав малювати, реставрувати ікони, виконував розписи стін і проєктував вітражі. Над оздобленням Успенської церкви Холодний працював впродовж 1924-1930 років. У цьому храмі Львова митець вперше в історії українського православного будівництва використав вітражні композиції.

У вітражах є багато деталей із поєднанням, вкрапленням саме синіх та жовтих кольорів, які вказували на проукраїнські погляди автора. Також там чітко проглядаються персоналії політичних, суспільних постатей. Так, на одному з них зберігся тризуб на грудях князя Володимира, який не прибрали навіть за радянських часів.

“Вітражі стають своєрідними архівними джерелами, як книги чи стінописи. Вони несуть не лише декоративну роль у церквах, а й дозволяють черпати інформацію, дізнаватися різні факти”, – додає реставраторка.

Орнаментальні вітражі храму Святого Великомученика Георгія

Давні орнаментальні вітражі збереглись у храмі Святого Великомученика Георгія (вул. Тараса “Хаммера” Бобанича), що у квітні 2023 року розпочав перехід до ПЦУ. Вітражі і мозаїчна вставка в супрапорті над центральним входом виготовлені та змонтовані віденською фірмою “Tiroler Glas Malerei und Mozaik Anstalt”. Сюжетом мозаїки початково мав бути святий Георгій, але через обмеженість площі вирішили зобразити Ісуса Христа, що благословляє.

Мюнхенські вітражі храму Іоана Золотоустого

Храм святого Іоана Золотоустого, колишній костел Найсвятішого Серця Ісусового і монастир францисканок, розташований на вул. М. Лисенка. Автор проєкту –  архітектор Юліан Захарієвич. Там збереглись вітражі, виготовлені у Мюнхені фірмою Ф. Маєра у 1887-1889 роках. Центральний зображує Найсвятіше Серце Ісуса, бокові – присвячені св. Меланії і Архангелові Михаїлові, вітраж у круглому вікні на фасаді церкви зображує Непорочне Зачаття.

Зокрема, у вітражі, що над входом до храму, чорна фарба була погано відпалена і відлущилася. Під час реставрації Марія Шумська-Барвінок зробила доповнення спеціальною фарбою, яку за потреби зможуть очистити і в такий спосіб залишиться першопочатковий вигляд.

У жовтні 2022-го відреставрований мюнхенський вітраж Непорочного Зачаття повернули храмові та захистили антивандальним склом.

Вітражі та розписи Розена у Вірменському соборі

Вітражі Вірменського кафедрального собору у Львові, за словами реставраторки, не можна розглядати окремо від орнаментальних розписів стін. Це – комплексна частина роботи художника Яна Генрика Розена – що розписи, що вітражі проєктував один і той самий фахівець. Тематично вони також повʼязані. Розен, розповідає Марія Шумська-Барвінок, курував усіма процесами, підбирав скло, основні роботи створював самостійно – був автором від початку та до завершення.

Зокрема, у двох вікнах над вівтарем собору були зображені постаті Святого Августина і Святого Павла. Перший – знищений після ІІ світової війни, і відновити його було неможливо. Другий Марія Шумська-Барвінок реставрувала у 2021-му. Вітраж складається з трьох частин. Перед Другою світовою війною, щоб зберегти від знищення, його склали у пачки і довгий час вважали втраченим. Проте у 2000 році випадково знайшли у підвалі та почали збирати наново.

Не збереглись вітражі “Золотої Рози”, як і сама синагога. Святиню львівської єврейської громади зруйнували вибухівкою німецькі окупанти у серпні 1941 року. При цьому, додає фахівчиня, були згадки про те, що синагога мала кольорові засклення. Вітражів було небагато і всі вони носили здебільшого орнаментальний характер – акцент на колористику, а постаті та фігури зʼявлялись там вкрай рідко.

Головне фото: Вітраж Латинської катедри/ Фотографії Старого Львова